Крижопіль

Крижопіль — центр району, площа якого 0,9 тис. км², населення — 48 тис. осіб. 45 населених пунктів підпорядковані селищній Раді і 20 сільським. Район відомий високим розвитком зернового господарства, м'ясо-молочного тваринництва, врожаями цукрових буряків. Працюють 13 промислових підприємств, 142 магазини та 40 підприємств громадського харчування. 2 школи, профтехучилище, музична школа, 46 клубів та будинків культури, 7 бібліотек, 61 кіноустановка. Відкрито 9 лікарень, 31 фельдшерський та фельдшерсько — акушерський пункт, 9 профілакторій, 5 колгоспних пологових будинків та тубсанаторій.

Виникнення населеного пункту та залізничної станції пов'язано з будівництвом залізниці Київ — Одеса, яке розпочалося влітку 1866 року. Свою назву станція започаткувала від села Крижопіль, розташованого за 17 км від селища. Назва «Крижопіль», можливо, походить від географічного положення села. Саме тут пролягає кряж, що виходить за вододіл між басейнами Південного Бугу і Дністра. Слово «кряж» і «поле» утворюють «кряжопіль», що, очевидно, видозмінилось згодом у Крижопіль.

Також є ще одна історична версія походження назви «Крижопіль». На місці села під цією назвою або поруч, раніше стояв високий хрест, а навкруги нього було поле, у 15 столітті чумаки, які на той час возили товари, продукти, матеріали тощо, з Криму, України до Польщі та з Польщі до України, Криму, часто бачачи цей хрест, так і прозвали цю місцину — «Хрест, а навколо поля» або «Хрест в Полі» або «Перехресне поле», що в перекладі на польську «Krzyż w polu» або ж «Krzyż o pole». Це говорить про те, що Крижопіль та місця біля нього є дуже старовинними. До речі, назва польською мовою скоріше через те, що на початку Чумацтва, чумаки возили сіль, а відома соляна копальня на той час була у Кракові, польському місці, тому і назва польською, бо більшість чумаків були або поляками, або українцями з Польщі. При цьому на території сучасної Крижопільщини на той час було багато поляків та польських сімей, що також веде до того факту, що часто ці люди називали це місце саме польською мовою, а з часом українці видозмінили цю назву у «Крижопіль»^{[джерело?]}.

Інша версія: полягає у тому, що назва „Крижопіль“ походить від слова „крижень“, тобто назви птаха. До кореня слова „криж“ додано сполучний звук „о“ і закінчення „поль“, яке походить від грецької "поліс". Згадайте Константинополь, Овідеополь, Севастополь, Ольгополь, Мелітополь. Або наші найближчі сусіди: Ольгополь, Томашполь, Ямполь і, звісно, Крижополь. Такі назви поселення знаходяться лише в південній частині України, у північній  їх немає, оскільки міста із грецькими назвами у південній частині України були засновані греками, що колонізували північне Причорномор'я.

Отже, єдиної версії щодо виникнення назви міста немає, лише одні здогадки і припущення. І це правильно, адже придає Крижополю певної таємничості та цікавості.

З часу створення і до 1923 року Крижопіль належав до Чоботарської волості Ольгопільського повіту.

У серпні 1870 року через станцію Крижопіль почався регулярний хід поїздів. Станцію спорудили на землі поміщика Рубчинського, який скористався цим для особистого збагачення, спекулюючи земельними ділянками. Поблизу неї виникло невелике селище. Першими забудовниками його були робітники залізниці. Поселення з часом стало перевалочним торговельним пунктом. Особливо багато перевозили товарів з Крижополя до Ямполя та Сорок. У 80-х роках станція мала невелике паровозне депо, яке в 1892 році ліквідували, коли на сусідній станції Вапнярка збудували нове депо на 6 паровозів.

У Крижополі 1892 року було 488 мешканців і 71 двір (населені міста Подільської губернії), а через 12 років — 690 чоловік і 123 двори. Швидке зростання пояснюється тим, що Крижопіль став важливим пунктом відвантаження цукрової сировини. В 1896 році зі станції відправили 582 тис. пудів, а через два роки — 1152 тис. пудів вантажів.^{[джерело?]}

Події 1905—1907 рр. знайшли відгук і в Крижополі. 19 квітня 1905 року на станції було розповсюджено три прокламації «До залізничних робітників і службовців». На них стояли підписи: «лінійні службовці», «київські управлінські товариші», «Російська соціал-демократична робітнича партія». 16 червня 1906 року на станції відбувся мітинг, у якому взяли участь селяни навколишніх сіл і залізничники Крижополя.

Низький життєвий рівень мешканців, бруд та антисанітарія на вулицях і в житлах спричинялися до поширення інфекційних захворювань. Епідемія холери, що спалахнула в 1908 році, змусила місцеві власті прискорити будівництво нової лікарні. І все ж на медичне обслуговування витрачали мізерні кошти. В 1912 році на утримання невеликої лікарні (20 ліжок) відпустили 2 тис. карбованців. Наскільки незначна ця сума, видно з того, що вона майже дорівнювала річному заробітку лікаря цієї лікарні — 1.5 тис. крб. Крижопільська лікарська дільниця навіть перед першою світовою війною була єдиною на 20 тис. населення.

Єврейське кладовище

У 1898 році відкрито Крижопільське двокласне залізничне училище. Навчання було платним, тому багато робітничих родин не могли віддати дітей до школи. У 1908 році з 82 дітей дошкільного віку навчалося тільки 58.

Під час Першої світової війни Крижопіль перебував у прифронтовій смузі. Звідси на фронт вирушали військові частини, йшли зброя, продовольство, паливо, тощо. В січні 1917 року поліцейські власті заарештували й погнали рити окопи за вияв антивоєнних настроїв працівників телеграфу. У жовтні солдати розквартированого в Крижополі 287–го піхотного полку зібрались на мітинг, щоб заявити про свою відому йти на фронт.

У січні 1918 року тут було встановлено радянську владу. На початку березня сюди вдерлися австро-німецькі солдати. Після них владу у місті захопили петлюрівці.

У березні 1923 року Крижопіль став центром району, до складу якого входили 13 сільрад.

Електроенергію для підприємств Крижополя в 30-ті роки виробляли 3 невеликі електростанції. Одна з них давала струм з 1923 року. Дві інші електростанції стали до ладу 1935 року.

Перед війною в Крижополі було 6 промартілей, які займалися пошиттям і ремонтом взуття, пошиттям і фарбуванням одягу, виготовленням лозових виробів, мила, безалкогольних напоїв. В 1958 році в цих промартілях трудилося 363 чоловіка. Лише в артілі «Червона робітниця», що випускала вироби з лози й соломи, працювало 105 робітників. В селищі було 3 клуби, 3 бібліотеки, працювала середня школа.

Нацистські війська захопили Крижопіль 22 липня 1941 року. Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання[2]. 17 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Крижопіль.

Залізнична станція

У селищі є залізнична станція. Є регулярне автобусне сполучення, наявні рейси до сусідніх районних центрів, Вінниці, Києва, Кишинева.

У селищі розташоване ПТУ, Крижопільський будівельний ліцей № 9 та дві середні загальноосвітні школи I—III ступенів.

Також працює школа естетичного виховання у якій навчають за різними спеціальностіми — музика, хореографія, оброзатворче мистецтво.

Працює одна дитяча юнацько-спортивна школа та Центр позашкільної роботи з дітьми та підлітками, у якому навчаються близько 300 дітей.

• Бондар Руслан Васильович (1978—2017) — прапорщик Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Гребінський Олег Вільямович (1971—2014) — старший сержант міліції України, учасник російсько-української війни.
• Гринчик-Струтинська Наталія Іванівна (1959 р. н.) — поетеса, член Національної спілки письменників України.
• Долейко Андрій Сергійович (1989—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Левицький Володимир Леонідович (1971) — український домрист. Артист квартету «Джерело» Національної філармонії України. Заслужений артист України (2011).
• Заболотний Данило Кирилович — український мікробіолог, епідеміолог, Президент АН УРСР (1928—1929), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві.
• Трублаїні Микола Петрович — український письменник.
• Тишецький Валентин Антонович — український живописець.
• Савченко Олександр Юрійович (1992—2014) — старший солдат України, учасник російсько-української війни.
• Яворовський Микола Іванович — історик, дослідник Поділля, редактор (з 1887), пізніше співредактор журналу «Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета» (Кам'янець-Подільський), згодом під назвою "Труды комитета для историкостатистического описания Подольской
• Яворівський Володимир Олександрович нар. 11 жовтня 1942 село Теклівка, український письменник, громадський діяч.  Народний депутат України 1,2,4,5,6,7 скликань. Лауреат Національної преміїї України ім. Тараса Шевченка.
• Тесля Володимир Миколайович (1978) — засновник і президент World Warriors Fighting Championship (WWFC), один із провідних функціонерів та «творець буму ММА в Україні».
• Євгеній Федорович Годований (2 жовтня 1949 року) — український педагог, історик, кандидат історичних наук (2007), перекладач, поет, краєзнавць, дослідник.
• Бойко Сергій Олександрович — Курсант 1-ї навчальної групи 3-го відділу підготовки молодших спеціалістів Навчального центру Державної прикордонної служби України. Загинув під час обстрілу терористами колони при виході з «Довжанського котла» (сектор Д). Похований в Крижополі. 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

В 70-і рр. XIX ст. при станції було створено дендрарій. Статусу пам'ятки садово-паркового мистецтва Крижопільський дендрарій не мав, територія пішла під забудову.[3] Зокрема, було знищено тис ягідний віком понад 200 р. (найстаріший в області).[4]

У селищі знаходиться парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Парк культури і відпочинку селища Крижопіль.

• В.К. Гелевера, В.Г. Плисак, В.Я. Поліщук, В.П. Щетинін. Крижо́піль // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.333-341

• Крижопіль — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
• Неофіційний сайт Крижополя
• Krzyżopol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 820. (пол.)