Замора Марта Федорівна

Колишні студенти згадують: «Марта Федорівна мала природжений талант педагога, успадкований від батьків. Могла пояснити чітко й зрозуміло найскладніші питання з фізики металів, прекрасно зорганізувати практичні заняття. Вміла зацікавити молодь своїм нелегким предметом, залучити до наукових досліджень у гуртку. Знання, які давала Марта Федорівна, служили ціле життя; її студенти стали педагогами, науковцями, провідними спеціалістами машинобудівної промисловості. Ті, хто пішов у педагогіку, копіювали шанованого Педагога, а конспект з металознавства правив за джерело українських термінів — у тодішньому дефіциті української наукової літератури»[3]. Була разом з братом Євгеном серед тих нечисленних викладачів, які в тодішньому Політехнічному інституті викладали лекції українською мовою.

Людина високого інтелекту, працьовита і цілеспрямована, Марта Замора активно займалася науковими дослідженнями, була видатним науковцем у галузі матеріалознавства. Широким було коло її наукових інтересів: фізичні та механічні методи дослідження матеріалів, вивчення явищ на поверхні взаємодії конструкційних матеріалів з металевими розплавами, розробка методів створення захисних покриттів на металах та сплавах. Брала участь у наукових конференціях, залишила близько 100 наукових праць. 1964 року видала оригінальний навчальний посібник «Нові матеріали в техніці», що на той час був дуже актуальним, не втратив цінності й донині[4]. У травні 1965 Замора захистила кандидатську дисертацію на тему «Фазові перетворення і властивості високохромистої сталі типу Х17», яку високо оцінив офіційний опонент — професор Борис Григорович Лівшиц. До роботи в Науково-дослідному секторі активно залучала студентську та аспірантську молодь. Під її керівництвом у 1970-х роках було захищено п'ять кандидатських дисертацій, частина її вихованців продовжила роботу в інших наукових закладах. З них виросли в подальшому видатні вчені в галузі матеріалознавства — доктори наук, академіки, керівники наукових закладів. У 1979 р. М.Замора вийшла на пенсію, але в Науково-дослідному секторі продовжувала працювати. Як провідного спеціаліста в галузі матеріалознавства її запрошували з лекціями до університетів Польщі та Німеччини.

Марта Замора співпрацювала з секцією «Український родовід» при товаристві «Просвіта». Досліджувала роди Левицьких і Шухевичів — широкі кровні пов'язання своєї матері. Проте була у неї болюча, незагойна рана — обірвана історія життя батька, Федора Замори. Ніколи не припиняла розшукувати його, писала листи у різні інстанції, доводила невинність, вимагала перегляду справи. Та вже тільки в час «перебудови» довідалася жорстоку правду: присуд «10 років без права листування» означав насправді розстріл. І тоді вирішила написати книжку про долю Федора Замори, щоб відновити і донести до людей потоптану правду. Її праця переросла початковий задум приватних спогадів про батька і стала вражаючим, емоційним документом драматичного періоду в історії України. Вона була видана у 1993 році на різографі під назвою «Один із сорока мільйонів». (За підрахунками історика Роя Медведева, жертвами сталінського геноциду стало щонайменше 40 мільйонів радянських громадян). Перевидано ж 2005 року в альманасі «Україна. Наука і культура» під назвою «Півстоліття дороги до правди».

Марта Замора була талановитою і харизматичною людиною з багатими різнобічними зацікавленнями та здібностями. Її любили й цінували як яскраву, неповторну особистість у широкому колі друзів зі шкільних та студентських років, колеґ з місця роботи, численних родичів і приятелів-однодумців з різних сфер громадської діяльності. В 1990-х була активним членом Наукового товариства імені Шевченка, працювала в комісії матеріалознавства. Знаючи кілька європейських мов, приділяла значну увагу проблемам запровадження української технічної термінології. Тривала праця завершилася виданням у 1997 р. тримовного російсько-українсько-англійського термінологічного словника «Матеріалознавство», який охоплює близько 10.000 слів та словосполучень.

Надавала великого значення єднанню родини. Підтримувала і поширювала зв'язки зі старшими й молодшими кревними по лінії Замор, Левицьких, Шухевичів, Старосольських, Гаврилових, Ганкевичів, Кашкадамових. У 1997 році стала співорганізаторкою з'їзду у Львові родини Левицьких, на якому вперше зібралися роз'єднані після Другої світової війни представники роду з Канади, США, Великої Британії та України.

Була завзятою мандрівницею: кожного літа обов'язково виїжджала в Карпати, де організовувала туристичні походи. До походів регулярно залучала не тільки власних дітей, але й своїх студентів та аспірантів, які на все життя запам'ятали підйоми на Говерлю чи Парашку. Мала цікавість до цілого світу, тож у 1980-х разом з чоловіком Б.Кашкадамовим, побувала в республіках Середньої Азії, мандрувала пароплавами по Волзі, великих річках Сибіру й озері Байкал, відвідала острів козацької слави Хортицю і трагічні меморіальні місця на Соловецьких островах. А як тільки з'явилася така можливість, на початку 1990-х поїхала до родичів в Америці й Канаді, відвідала друзів у Німеччині. Мала мистецьку натуру — гарно вишивала, в'язала, любила співати, робила фотографії, розводила квіти. Кожного року на зимові свята влаштовувала дома театральні інсценізації, для яких сама писала сценарії, а акторами залучала дітей, внуків, різних членів родини і друзів.

Марта Замора померла після тривалої, важкої хвороби 12 червня 1998 року. Похована на Сихівському кладовищі у Львові.

Чоловік — Кашкадамов Борис Павлович, засновник і директор Львівського автобусного заводу ЛАЗ.

Доньки — Кашкадамова Софія Борисівна, інженер-радіотехнік, Кашкадамова Наталя Борисівна, музикознавець, професор Львівської музичної академії.

Зять — Палаш Володимир Миколайович, професор Львівської Політехніки.

Син — Кашкадамов Павло Борисович, бізнесмен, активний діяч Ротарі Інтернешнл.

Невістка — Кашкадамова (Меренцова) Світлана Миколаївна, лікар.

Внуки — Палаш Антон Володимирович, директор фірми «Кодіак», Палаш Роман Володимирович, доцент Львівської Політехніки, Кашкадамова Анна Павлівна, художниця, Кашкадамов Олександр, Кашкадамова (Буянська) Євгенія.

Замора М. Ф. Нові матеріали в техніці. Розділ «Металічні матеріали». Львів: ЛПІ, 1964. 85 с.

Замора Марта. Федір Замора і Мирослав Січинський. Дзвін: Часопис спілки письменників України. 1995. № 9. С. 92-98.

Матеріалознавство: російсько-українсько-англійський термінологічний словник / С. С. Дяченко, М. Ф. Замора [та ін.]. Ін-т змісту і методів навчання. Київ: [б.в.], 1997. 293 с. ISBN 5-7763-2711-3

Замора Марта. Півстоліття дороги до правди. Україна. Наука і культура: щорічник. Київ, 2004. Вип. 33. С. 160—265. ISSN 0206-8001