Кашкадамов Борис Павлович

Народився в маєтку Липовка Смоленської губернії. Родина належала до російського „столбового дворянства”. Вступив до Московського кадетського корпусу, де навчався до початку Громадянської війни. Втікаючи від червоного терору, з сім’єю переїхав спочатку до Києва, а потім до Маріуполя. З чотирнадцяти років почав працювати – розсильним, наймитом в колгоспі, згодом, після закінчення курсів, землеміром. У 1930-х рр. вступає на навчання до Харківського політехнічного інституту, після закінчення якого працює на Харківському тракторному заводі.

З початком Німецько-радянської війни був мобілізований до армії, брав участь у боях під Сталінградом та в Берлінській операції. По закінченні війни проходив службу начальником Стаціонарних авторемонтних майстерень в Харкові. Після демобілізації в кінці 1940-х рр. переїхав до дружини у Львів.

Працював головним інженером на Львівському велосипедному заводі, головним інженером на Львівсільмаші, з 1953 року – директором Львівського автокранового заводу. За його ініціативи на заводі була розроблена найбільш прогресивна в тодішньому Радянському Союзі модель автобуса, після чого завод був перейменований на Львівський автобусний завод (ЛАЗ) та став провідним підприємством СРСР з випуску автобусів. Очолював завод до 1966 року, коли, через тертя з ЦК Компартії України, був вимушений піти з заводу, очоливши Головне союзне конструкторське бюро з автобусів (згодом Всесоюзний конструкторсько-експериментальний інститут автобусобудування, ВКЕІ). Від 1972 року на пенсії, однак ще довгі роки продовжував працювати на ЛАЗі інженером з професійної освіти.

Похований на Сихівському кладовищі у Львові.