Зарадюк Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Зарадю́к (нар. 14 липня 1991, Кульчин, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Зарадюк Володимир Володимирович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 14 липня 1991(1991-07-14)
Кульчин, Волинська область
Смерть 22 травня 2014(2014-05-22) (22 роки)
Ольгинка, Донецька область
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки

Біографія

Народився Володимир Зарадюк 14 липня 1991 року в селі Кульчин Ківерцівського району. Змалку був працелюбний, зі слів родичів, вже з 10 років сам орав город мотоблоком і садив картоплю[1][2]. Після 9 класу пішов працювати на завод у Луцьку, паралельно навчався у вечірній школі. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював на заробітках на будівництві, проживав у Луцьку[1].

З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил за частковою мобілізацією в першій хвилі.

Солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[3], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[4] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[5]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

27 травня з Володимиром та трьома бойовими товаришами, які загинули разом із ним, прощались у Луцьку[6]. Володимира поховали на кладовищі рідного села Кульчин[7].

Удома у загиблого воїна залишились лише батьки, у яких він був єдиним сином[1]. Мати Володі передчасно померла через два роки після смерті сина[8].

Нагороди та вшанування

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[9].

8 жовтня 2015 року у селі Кульчин відбулось освячення пам'ятника новітньому українському герою Володимиру Зарадюку[2].

20 грудня 2015 року в місті Луцьку урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Зарадюка на будинку, де він мешкав[10].

Примітки
  1. Ніхто не забутий, ніщо не забуте… Імена волинян, які загинули в АТО. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
  2. На Волині освятили пам'ятник Герою України Володимиру Зарадюку[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Бойовики ДНР напали на українських військових під Волновахою (рос.). «Дзеркало тижня». 22 травня 2014.
  4. Міноборони повідомило подробиці сутичок біля Волновахи і Рубіжного. Корреспондент.net. 22 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  5. Найбільші втрати під час АТО: в боях під Волновахою загинули 16 військових // УНІАН. 2014-05-22
  6. В Луцьку попрощалися з загиблими під Волновахою
  7. Прощання з героями
  8. Померла мама волинського бійця, який загинув під Волновахою
  9. Указ Президента України № 311/2015
  10. 11 луцьким героям встановили пам'ятні дошки на будинках, де вони мешкали

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.