Засядько Олександр Дмитрович

Народився в с. Лютенька Гадяцького полку (нині Полтавської області) в козацькій родині Засядьків.

Нащадок старовинного козацького роду. Прапрадід, Яків Засядько був реєстровим козаком Хорольської сотні і Лубенським полковником (1659). Прадід Лук’ян Якович і дід Данило Лук’янович – сотники Лютенської сотні (1-ша пол. XVIII ст.). Батько Олександра, Дмитро Данилович Засядько був головним гармашем Запорозької Січі, доводився родичем кошовому отаманові Петрові Калнишевському [1].

Освіту здобував в Артилерійському і Інженерному шляхетському кадетському корпусі. Брав участь в італійському поході Суворова, служив під командуванням Кутузова, штурмував Ізмаїл. Учасник російсько-турецької, французько-російської та інших воєн.

Від 1815 року, продавши маєток біля Одеси, за виручені кошти розпочав експерименти зі створення ракетної зброї. Першим (1817) створив кілька типів бойових порохових ракет та спеціальний пусковий пристрій, зорганізував їхнє виробництво і розробив тактику використання. Очолював Артилерійське училище, Охтинський пороховий завод та Гарматний ливарний двір.

Розроблені ним ракети мали дальність до 2670 метрів[2] (приблизно як і у тогочасних англійських ракет Конгріва — до 2 700). Вперше в світі побудував ракетну пускову установку, що дозволяла вести одночасне ураження шістьма ракетами (прообраз сучасних РСЗВ).

Сконструювавши пускові станки, що дозволяли вести залповий вогонь та пристрої прицілювання до них, розробив тактику бойового застосування ракетної зброї в РІА. Заснував перший в імперії ракетний завод (Петербург), який 1864 р. перевели до Миколаєва, та Вище артилерійське училище. Створивши «Ракетну роту № 1», започаткував створення нового виду збройних сил. 1827 року був призначений начальником штабу артилерії.

Першу ракетну атаку продемонстрував в червні 1828 року під час російсько-турецької війни в штурмі фортеці Бреїла (нині Румунія). Атака була надзвичайно успішною — ворог здався й відступив. Потім були бомбардування Сілістри та Варни, що остаточно переконало і прихильників, і опонентів Засядька в ефективності нової зброї.

Олександр Дмитрович був під слідством у підозрі зв'язку із рухом декабристів, щиросердечно розкаявся у даних діях та отримав помилування. Останні роки життя був вираженим українофобом.[3]

Нагороджений шпагою «За хоробрість» та іншими нагородами. Його іменем названо один з кратерів Місяця.[4]

• 
  Засядько О.Д Пам'ятна табличка Лютенська ЗОШ
• 
  Малороссийский родословник Том 4 .В. Л. Модзалевский. - Киев, 1908 - 1914 Засядьки.

• Засядки
• Лютенька
• Лютенська сотня
• Успенська церква

• Кочерга Н. К. О. Д. Засядько: нащадок запорозького гармаша біля витоків теорії ракетної тяги.— Философия и космология 2010: Научно-теоретический сборник [Текст] / гл. ред. О. А. Базалук / Международное философско-космологическое общество.– Полтава: Полтавський літератор, 2010.– С. 271—280.
• Кочерга, Надія. Козацький нащадок О.Д.Засядько як засновник ракетного роду військ у Російській імперії. Histpol.pl.ua. Процитовано 23 червня 2017.
• Никонов В. П. «Рождение ракетного оружия»
• Чухліб Тарас. Творець ракетної зброї генерал Засядько // Патріот Батьківщини. — 1991. — № 10. — С.3-4.
• Чухліб Тарас. Перший український винахідник ракетної зброї // Борисфен. — 1992. — № 12. — С.22-24.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Нікітін Юрій. Золота шпага // М.: ЕКСМО 2007
• Малороссийский родословник : [в 4 т.] / В. Л. Модзалевский. - Киев : Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1908 - 1914.'Т. 2' : Е-К . – 1910. – IV, 720, 20 c.
• Соколов, Володимир (1996). Огнепоклонники Спб.: Политехника 69 с. ISBN 5-7325-0089-8 (рос.).