Збройні сили Узбекистану
Збройні сили республіки Узбекистан (узб. Ўзбекістон Қуроллі Кучларі, O'zbekiston Qurolli Kuchlari; НД Узбекистану) — сукупність військових сил Республіки Узбекистан. Включає в себе сухопутні війська, ВПС, ВМФ, Національну гвардію та прикордонну службу. Задачі збройних сил Узбекистану визначаються відповідно до його нейтрального зовнішньополітичного курсу, що має на увазі їх використання виключно в оборонних цілях.
Збройні сили Республіки Узбекистан | |
---|---|
O 'zbekiston Respublikasi Qurolli Kuchlari | |
![]() Штандарт збройних сил | |
Засновані | 14 січня 1992 |
Види збройних сил | |
Сухопутні війська Війська ВПС і ППО Військово-морський флот Національна гвардія Прикордонна служба | |
Штаб | Ташкент |
Командування | |
Головнокомандувач | І. А. Карімов |
Міністр оборони | К. Р. Бердиєв |
Людські ресурси | |
Вік | 18 років |
Призов | 9 — 12 місяців |
Населення у призовному віці |
7 887 292[1], віком 16–49 |
Придатних для військової служби |
6 566 118[1], віком 15–49 |
Щорічно досягають призовного віку |
306 404[1] |
Активні службовці | 65 000[2] (72-е місце) + 20 000 (внутрішні війська та національна гвардія) |
Витрати | |
Бюджет | 1 703 000 000. дол. США (2010)[3][1] |
Відсоток у ВВП | 3,5% (2011) (51-ше місце)[1] |
Історія | |
Військова історія Узбекистану | |
| |
![]() |
Види військової служби
У Республіці Узбекистан існує 4 основних види військової служби:
- Термінова військова служба — призовник призивається терміном на 12 місяців;
- Служба в мобілізаційному призовному резерві — призовник призивається на 1 місяць;
- Служба за контрактом;
- Служба в лавах резерву Збройних сил Республіки Узбекистан.
Склад збройних сил
Збройні сили складаються із таких родів військ:
- Сухопутні війська;
- Військово-повітряні сили і Війська протиповітряної оборони;
- Спеціальні війська;
- Національна гвардія.
Сухопутні війська
.jpg.webp)

Чисельність Сухопутних військ становить 40 тис. осіб у складі одного танкового корпусу, десяти моторизованих, одній легкої гірської, однією повітряно-десантної, трьох повітряно-штурмових та чотирьох інженерних бригад, а також однієї бригади Національної гвардії.
Узбекистан розділений на чотири особливих військових округи і одне командування[4]:
- Південно-Західний — штаб у Карші
- Східний — штаб у Фергані
- Центральний — штаб у Джізак
- Північно-західний — штаб у Нукусі
- Оперативне командування — Ташкент.
У кожному окрузі дислокована укомплектована по повному штату армійська бригада (мотострілецька, танкова або десантно-штурмова). В особливий період командувачі округами стають керівниками всіх частин та підрозділів силових структур, розташованих на території округу.
Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) у The Military Balance на 2010 рік Сухопутні Війська Узбекистану мали в своєму розпорядженні таку техніку:[5]
Зброя та озброєння Сухопутних Військ Узбекистану станом на 2010 | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Найменування | Виробництво | Призначення | Кількість | Примітки | |||
Танки | |||||||
Т-72 | ![]() |
Основний бойовий танк | 70[3] | ||||
Т-64 | ![]() |
Основний бойовий танк | 100[3] | ||||
Т-62 | ![]() |
Основний бойовий танк | 170[3] | ||||
Танки | 370 танків на озброєнні[3], 2000[6] одиниць — на зберіганні[6] | ||||||
Бойові машини піхоти | |||||||
БМП-2 | ![]() |
Бойова машина піхоти | 270[3] | ||||
БМД-1 | ![]() |
Бойова машина десанту | 120[3] | ||||
БМД-2 | ![]() |
Бойова машина десанту | 9[3] | ||||
Броньовані розвідувальні машини | |||||||
БРМ-1К | ![]() |
Бойова розвідувальна машина | 6[3] | ||||
БРДМ-2 | ![]() |
Броньована розвідувально-дозорна машина | 13[3] | ||||
Бронетранспортери | |||||||
БТР-Д | ![]() |
бронетранспортер | 50[3] | ||||
БТР-60 | ![]() |
бронетранспортер | 24[3] | ||||
БТР-70 | ![]() |
бронетранспортер | 25[3] | ||||
БТР-80 | ![]() |
бронетранспортер | 210[3] | ||||
Протитанкове озброєння | |||||||
100-мм протитанкова гармата МТ-12 | ![]() |
протитанкова гармата | 36[3] | ||||
Малютка (ПТРК),Фагот (ПТРК) | ![]() |
ПТРК | [3] | ||||
Реактивні системи залпового вогню | |||||||
БМ-21 Град | ![]() |
РСЗВ | 36[3] | ||||
БМ-21 Град-1 | ![]() |
РСЗВ | 24[3] | ||||
БМ-27 Ураган | ![]() |
РСЗВ | 48[3] | ||||
Тактичні ракетні комплекси | |||||||
Точка (тактичний ракетний комплекс) | ![]() |
ОТРК | 5[7] | ||||
Артилерійські системи | |||||||
2С9 «Нона-С» | ![]() |
120 мм САУ | 54[3] | Самохідна | |||
2С1 «Гвоздика» | ![]() |
122 мм САУ | 18[3] | Самохідна | |||
2С3 Акація, 2С5 Гіацинт-С | ![]() |
152 мм САУ | 17[3] | Самохідна | |||
2С7 Півонія | ![]() |
203 мм САУ | 48[3] | Самохідна | |||
122-мм гаубиця Д-30 | ![]() |
122 мм | 60[3] | Буксирувана | |||
152-мм гармата 2А36 Гіацинт-Б | ![]() |
122 мм | 140[3] | Буксирувана | |||
2Б11 | ![]() |
120 мм міномет | 5[3] | ||||
2С12 «Сани» | ![]() |
120 мм міномет | 19[3] | ||||
М-120 | ![]() |
120 мм міномет | 18[3] | ||||
Війська ППО і ВПС

Чисельність Військ протиповітряної оборони та Військово-повітряних сил Республіки Узбекистан становить 10-15 тис. осіб у складі 7 авіаційних та вертолітних полків.
Спеціальні війська
Військові, NSS і МВС підтримують декілька спецназ-батальйонів, названих Скорпіони, Барс і Альфа. Вони широко використовуються проти ісламських терористів у прикордонних районах поблизу Таджикистана та Киргизстана.[8]
Військові навчальні заклади
- Академія Збройних Сил Республіки Узбекистан
- Ташкентське вище загальновійськове командне училище (ТВОКУ)
- Ташкентське вище військово-технічне училище МВС Республіки Узбекистан
- Спеціальний факультет Міністерства оборони Республіки Узбекистан
- Вищий військовий митний інститут
- Самаркандське вище військове автомобільне командне училище
- Джізакське вище військове авіаційне училище
- Чирчикське вище військове танкове командне інженерне училище
Примітки
- Справочник ЦРУ по странам мира
- John Pike. Uzbekistan - Security Policy. Процитовано 23 жовтня 2014.
- [↑ The International Institute For Strategic Studies IISS The Military Balance 2010. — Nuffield Press, 2010. — С. 373. — ISBN 978-1-85743-557-3.]
- Вооружённые силы Узбекистана. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 14 листопада 2014.
- The Military Balance 2010 стр. 373
- Журнал «Национальна Безопасность»
- Журнал «Национальна Безопасность»
- Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 14 листопада 2014.