Збірна Шрі-Ланки з футболу

Збірна Шрі-Ланки з футболу (синг. ශ්‍රී ලංකා පාපන්දු කණ්ඩායම, там. இலங்கை தேசிய கால்பந்து அணி)  — представляє Шрі-Ланку на міжнародних футбольних змаганнях. Контролюється Футбольною федерацією Шрі-Ланки. Домашні стадіони — «Сугатхадаса стедіум» та «Калутара стедіум». Станом на 16 вересня 2021 посідає 205-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1]. До 1972 року називалась Збірна Цейлону з футболу, коли Цейлон був перейменований на Шрі-Ланку[2].

Шрі-Ланка
Асоціація Футбольна федерація Шрі-Ланки
Тренер Сампат Перейра
Найкращий бомбардирКасум Джайясурія (26)
Код ФІФАLKA
Місце в рейтингу ФІФА 205 (16 вересня 2021)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Цейлон 0:2 Індія 
(Коломбо, Цейлон; 1 січня 1952)
Найбільша перемога
 Шрі-Ланка 7:1 Пакистан 
(Тайбей, Тайвань; 4 квітня 2008)
 Шрі-Ланка 6:0 Бутан 
(Дакка, Бангладеш; 6 грудня 2009)
Найбільша поразка
Цейлон 1:12 НДР 
(Коломбо, Цейлон; 12 січня 1964)
 Іран 11:0 Шрі-Ланка 
(Сінгапур; 9 березня 1980)
Кубок Азії
Виступів
Найвище досягнення

Будучи членом ФІФА, вона ніколи не потрапляла на Чемпіонат світу з футболу або Кубку Азії. У 1995 році ланкіці стали чемпіонами Південної Азії. Як і в інших країнах цієї частини світу, футбол у Шрі-Ланці тест-крикету. Проте футбольна збірна Шрі-Ланки вийшла до другого раунду кваліфікації чемпіонату світу 2006. Того ж року команда дійшла до фіналу Кубку виклику АФК.

У 2014 році, до 75-річчя ФФШЛ, президент ФІФА Йозеф Блаттер відвідав Шрі-Ланку і відкрив новий футбольний стадіон у Джафні. Під час візиту Блаттер заявив, що не задоволений розвитком футболу в Шрі-Ланці, і що влада не зробила достатніх кроків для підтримки футболу на острові. До візиту також приєднався президент АФК шейх Салман бен Ібрагім Аль Каліфа[3].

У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу 2018 року Шрі-Ланка програла обидва матчі Бутану і не змогла кваліфікуватися до наступного раунду. Проте, національна футбольна команда Шрі-Ланки вийшла до півфіналу чемпіонату Південної Азії 2015.

Історія

Ранній період

Футбол був привезений до Шрі-Ланки британцями, оскільки Цейлон (тогочасна назва країни), входив до складу Британської імперії. Існують свідчення, за якими вже в 1890-х роках у футбол грали британські моряки з Коломбо та його околиць. На території готелю «Галадарі Меридіан» знаходилися бараки, а також перші футбольні поля в країні.

Британські військові підрозділи, такі як Королівські ВПС, Королівський флот, Королівські інженерні війська, Королівська артилерія і Королівське командування гарнізону були піонерами, які сприяли розвитку футболу в цій країні. Британська адміністрація та британська громада поширила цей вид спорт в Центральний, Південний та Зарубіжний. На початку 1900-х років футбол як рзновид спорту набув популярності серед місцевої молоді. Незважаючи на те, що місцеві грали босоніж, вже незабаром почали одягати футбольне екіперування вже як гравці для лави записних або резервісти у багатьох командах білого населення.

Цей різновид спорту ставав все популярнішим, у зв'язку з чим почали формуватися місцеві клуби. Деякі з перших клубів Коломбо: «Сент-Майклс», ФК «Гевлок», «Джава Лейн», СК «Веканде», ФК «Мурс» та CH & FC, в останньому з яких грали виключно європейці з країни-метрополії. Незабаром з'явилися «Гарекінс» та «Саундерс». Основні трофеї того періоду — Щит Де Меля та Кубок періоду Цейлону. Південна провінція — спорт отримав чималий вплив на маси, серед плантаторва та адміністративних працівників, які рекламували гру поблизу провідних шляхів регіону. Британський плантатор з Денияя Т.Р. Броуг з 1910 о 1920 рік зробив найвагоміший внесок у розвиток футболу. Британські військовослжбовці ВМС на станції бездротового зв'язку в Матарі також допоммогали в популяризації спорту[4].

Шрі-Ланка стала членом ФІФА у 1952 році та отримала право проводити міжнародні матчі національної збірної. Перший такий поєдинок відбувся проти сусідньої Індії. Згодом ланкійська федерація футболу організувала проведення кубку Коломбо, який допоміг поліпшити рівень майстерності місцевих гравців та змагатися зі збірними інших країн. У 1960 році збірна Шрі-Ланки U-19 грала на чемпіонаті АФК U-19.

Перше міжнародне турне 1957 року

Том Оссен, продукт коледжу Дхармараджи, був тренером футбольної збірної Шрі-Ланки під час її першої поїздки на Далекий Схід у 1958 році. Протягом цього періоду Том Оссен приєднався до Муніципальної ради Канді як спеціаліст по розвитку дитячого футболу, а також грав у СК «Янг Старз» в Лізі Канді.

У 1958 році збрна Шрі-Ланки здійснила турне по Далекому Сходу. Головним тренером тієї команди був Том Оссен. Згодом тренував футбольну команду Пераданійського університету, команди з Футбольної асоціації Канді та став арбітром ФІФА вищої категорії. Проводив матчі як на клубному, так і на міжнародному рівні. Раніше закордонні поїздки були обмежені. В останні роки ланкійці завдяки Маніалу Фернандо часто відправляються по світовим турне. В ході першого ж закордонного турне збірна Шрі-Ланкивилетіла з аеропорту Катунаяке до китайського Рангуну, звідки 25 ланкійських гравців відправилися у 6-тижневий тур. Сприяли цьому туру Посольство Китаю в Шрі-Ланці. На той час футбол став найпопулярнішим видом спорту в країні.

Том Оссен, який виступав за збірну з 1952 року, був одним з найкращих футболістів Шрі-Ланки. Був відомий завдяки вмінню контролювати м'яч, а також командним гравцем. Напередодні турне Том очолив збірну у поєдинку проти клубу з Мадрасу. У цей час футбольні матчі проводилися проти індійських команд, таких як Мадрас, Майсур, Гайдарабад, Делі та ін. Після приходу Маніліла Фернандо ланкійські команди почали грати з усіма країнами, де грають в футболу. Під час турне по Далекому Сході допомагав Ендрю Фернандо, на рік молодший за Маніліла. У 1957 році Ендрю Фернандо разом з іншим вихованцем футболу з Канді, Т.О.М. Марікар Діном, допоміг обіграти М'янму. Обидва в тому поєдинку відзначилися по одному разу, завдяки чому Шрі-Ланка перемогла з рахунком 2:0.

1990—наш час

Кубок Південної Азії 1995 року був другим за престижністю турніром на континенті, після Золотого кубку Азії 1995. У турнірі взяли участь 5 країн — Індія, Шрі-Ланка, Бангладеш, Непал та Пакистан. Вперше в історії Шрі-Ланка була господарем цього турніру. Господарі потрапили до групи B, де протистояли Індії. Поєдинок між Шрі-Ланкою та Індією завершився з рахунком 2:2. Мохамед Аманулла забив обидва м'ячі за Шрі-Ланку, при чому другий — реалізувавши пенальті. Ланкійці вийшли до півфіналу, де зустрілися з Непалом. Збірна Шрі-Ланки перемогла в тому матчі (з рахунком 2:1 в екстра таймі) та кваліфікувалася до фіналу. У вирішальному матчі суперниками ланкійців була збірна Індії. «Острів'яни» обіграли іменитішого суперника з рахунком 1:0 та завоювали перший в історії країни чемпіонський титул. Саратх Велладж відзначився голом на 108-й хвилині матчу. Фінальний поєдинок мало не зірвала негода — розпочалася злива, внаслідок чого довелося призупинити матч[5]. У 2006 році вперше під егідою АФК проходив Кубок виклику 2006. Переможець цього турніру отримував право наступного року зіграти на Кубку Азії, який повинен був відбутися в Бангладеші. На Кубку виклику АФК 2006 Шрі-Ланка дійшла до фіналу, де з рахунком 0:4 поступилася Таджикистану. Ланкійська команда не пробилася до Кубку Азії, але отримала нагороду за чесну гру на Кубку виклику 2006.

Після невдалокого виступу на Кубку Південної Азії 2013, який завершився для ланкійців виїзною поразкою (0:10), у футбольному господарстві Шрі-Ланки розпочався період хаосу. У 2014 році новообраний президент ФФШЛ Ранджіт Родріго відмовився від послуг усіх гравці, які раніше залучалися до збірної й сформував склад з абсолютно нових футболістів. Внаслідок чого ланкійців в двоматчевому протистоянні проти Бутану (одна з найслабших команд континенту) в рамках кваліфікації до чемпіонату світу 2018 зазнали розгромної поразки й втратили можливість поборотися за вихід до фінальної частини чемпіонату світу.

У 2015 році Шрі-Ланка вперше зіграла на Кубку Бангабандгу. Цей турнір організовувала Футбольна федерація Бангладешу. У цьому турнірі брали участь збірні U-23 Таїланду, Бахрейну, Малайзії та Сінгапуру. Збірні Бангладешу та Шрі-Ланки також зіграли на турнірі.

Шрі-Ланка на груповому етапі протистояла Малайзії та Бангладешу. У першому поєдинку зіграла проти Малайзії й поступилася цій команді з рахунком 0:2. В наступному поєдинку зіграла проти Бангладешу й поступилася з рахунком 0:1. Ланкійці не зуміли на цьому турнірі відзначитися жодним голом. Після 6-річного періоду невдалих результатів команда зуміла вийти до півфіналу Кубку Південної Азії 2015. Невдало збірна Шрі-Ланки виступила й на Кубок Солідарності 2016. Цього разу ланкійці зазнали поразки від Монголії, найслабшої команди Азії. Через цю поразку Шрі-Ланка припинила виступи на турнірі вже на груповій стадії[6].

У липні 2018 року вперше в історії збірної в товариському поєдинку зіграла проти європейської команди — збірної Литви.

Досягнення

Висвітлення в ЗМІ

Офіційного транслятора у збірної Шрі-Ланки немає, оскільки місцева федерація не продала телевізійні права на показ поєдинків за участі збірної. Проте поєдинки збірної на Кубку Південної Азії транслюються різними каналами. У 1990—2000-х роках ці матчі демонструвалия на безкоштовному каналі Channel Eye. Кубку Південної Азії 2013 транслювався на Carlton Sports Network.

Star Sports транслювали турніри ПАФФ у платного телебачення на супутникових телеканалах. The Papare.com є офіційним онлайн-дистриб'ютором футбольних матчів Шрі-Ланки, вони транслюють футбольну Прем'єр-лігу Шрі-Ланки, фінали Кубка Шрі-Ланки та Прем'єр-лігу Шрі-Ланки U-19 в Інтернеті.

Форма

Традиційно домашній комплект форми національної команди переважно складається з бордової футболки та темно-бордовиї шортів, але також використовувалися й сині кольори. Ці кольори символізують прапор королівства Канді, яке існувало в XV столітті. Колір футболки на виїзній формі змінювався декілька разів. Збірна Шрі-Ланки використовувала або чорні футболку та шорти, або білі футболку та шорти. проте найчастіше використовувалася саме форма білого кольору. На даний час виробником спортивного екіперування для збірної є фірма Grand Sport.

Домашня

2015−
(ПАФФ) та (КС)

Виїзна

2015−
(ПАФФ) та (КС)

Домашній стадіон

«Сугатхадаса стедіум»

Сугатхадаса стедіум

«Сугатхадаса стедіум» — колишній легкоатлетичний стадіон в Шрі-Ланці. Побудований у 1972 році, вміщує 28 000 глядачів[7]. Використовується переважно для легкоатлетичних та футбольних змагань. З 1995 по 2008 рік на цьому стадіоні проходили матчі Кубку Південної Азії. Домашній стадіон збірної Шрі-Ланки з футболу. Саме на ньому ланкійська збірна виграла свій перший міжнародний трофей. У фіналі кубку Південної Азії 1995 обіграли Індію.

Також усі матчі кваліфікації чемпіонату світу проходять на цьому стадіоні. Стадіон вважається «щасливим» для збірної, оскільки більшість поєдинків, проведених на ньому, ланкійці виграли. Також на ньому збірна Шрі-Ланки зіграла внічию проти Філіппін та Таджикистану. Проте в 2018 році в поєдинку кваліфікації чемпіонату світу Шрі-Ланка поступилася на ньому Бутану. Фінал кубку ФА Шрі-Ланки 2014/15 також відбувся на цьому стадіоні.

На «Сугатхадасі» проводяться поєдинки основних футбольних турнірів, таких як Кубок Президента АФК та Кубок виклику АФК.

«Калутара стедіум»

«Калутара стедіум» — багатофункціональний стадіон в центрі міста Калутара. Також відомий під назвою «Вернон Фернандо граунд». На даний час використовується переважно для футбольних змагань, домашня арена клубу «Калутара Парк». Вміщує 15 000 глядачів. Серед населення має також назву «Калутара Парк Граунд». Переважно використовується для проведення поєдинків Прем'єр-ліги та Кубку ФА Шрі-Ланки.

Тренерський штаб

Посада Ім'я
Головний тренер Пакір Алі
Технічний директор Дамадаран Чандрасірі]
Технічний директор Мохамед Фаіз Мохамед
Помічник тренера
Помічник тренера
Тренер воротарів
Менеджер
Фізіотерапевт

Склад команди

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
25 1ВР Сужан Перера 18 липня 1992 (29 років)(19920718) 18 0 Клаб Іглс
1 1ВР Прабатх Арунасірі 19 червня 1993 (28 років)(19930619) 2 0 Ейр Форс
15 2ЗХ Субаш Мадушан 31 травня 1990 (31 рік)(19900531) 12 1 Неві
8 2ЗХ Асікур Рахуман 31 грудня 1993 (28 років)(19931231) 12 1 Армі
23 2ЗХ Мохамед Хакім 25 вересня 1992 (29 років)(19920925) 7 0 Реновн
5 2ЗХ Думіду Хеттіарачічі 9 травня 1983 (38 років)(19830509) 24 0 Саундерс
14 3ПЗ Мохамед Ріфнас 9 січня 1995 (27 років)(19950109) 10 2 Коломбо
13 3ПЗ Чатхуранга Санжіва 6 липня 1991 (30 років)(19910706) 22 1 Неві
20 3ПЗ Шаміра Сажитх 29 січня 1993 (29 років)(19930129) 16 0 Армі
19 3ПЗ Налака Рошан 31 березня 1989 (32 роки)(19890331) 12 1 Неві
4 3ПЗ Шалана Шаміра 10 січня 1993 (29 років)(19930110) 7 0 Неві
24 3ПЗ Себамалайнаягам Гнанарубан 7 0 Солід
33 3ПЗ Едісон Фігурадо 25 липня 1990 (31 рік)(19900725) 7 1 Солід
35 3ПЗ Санка Данушка 28 грудня 1984 (37 років)(19841228) 19 0 Армі
11 4НП Ніпуна Бандара 17 червня 1991 (30 років)(19910617) 20 2 Ейр Форс
10 4НП Кавінду Ішан(К) 17 жовтня 1992 (29 років)(19921017) 18 1 Ейр Форс
28 4НП Данажу де Сілва 16 листопада 1993 (28 років)(19931116) 17 0 Армі
9 4НП Таня Іслам Малінга 15 лютого 1996 (26 років)(19960215) 13 1 Коломбо

Результати

Проти інших збірних

Країна Матчі Перемоги Нічиї Поразки ЗМ ПМ РМ Win/Draw %
 Афганістан8116617−1125.00
 Бахрейн100101−100.00
 Бангладеш1632111026−1631.25
 Бутан7502185+1371.43
 Бруней220061+5100.00
 Камбоджа3102210−833.33
 Китай4004214−1200.00
 Китайський Тайбей431094+5100.00
 Гуам110051+4100.00
 Гонконг200217−600.00
 Індія14239926−1735.71
 Індонезія3012211−933.33
 Іран3003022−2200.00
 Японія3003016−1600.00
 Киргизстан100114−300.00
 Лаос522197+280.00
 Ліван3102412−833.33
 Литва201102−200.00
 Макао101011+0100.00
 Малайзія8107626−2012.50
 Мальдіви152581228−1646.67
 Монголія210132+150.00
 М'янма4004313−1000.00
 Північна Корея3003014−1400.00
 Непал176832316+782.33
 Оман3012114−1333.33
 Пакистан168442915+1475.00
 Філіппіни411259−450.00
 Катар300309−900.00
 Саудівська Аравія300309−900.00
 Сінгапур6105722−1516.67
 Південна Корея100106−600.00
 Сейшельські Острови210124−250.00
 Судан100101−100.00
 Сирія3003017−1700.00
 Таджикистан4013311−825.00
 Таїланд6006320−1700.00
 Східний Тимор110032+1100.00
 Туркменістан401328−600.00
 ОАЕ7007230−2800.00
 Узбекистан100106−600.00
 В'єтнам403167−100.00
  • Останнє оновлення 2 січня 2017.[8]

Тренери

Ім'я Нац Період Матчі Перемоги нічиї Поразки % Перемог/нічиїх
Невіл Діас Абейгунаварден 1990
Буркгард Пейп 199?–199?
Жорже Феррейра 1993–95
М. Каратху 1999–2000
Маркуш Феррейра 2000–04
Ян Юн 2007–08
2010–12
Мохамед Аманулла 2009–10
Клаудіу Роберту 2013–14
Никола Кавазович 2014–15 7 1 1 5 28.57%
Сампатх Перера 2004–06
2009
2012–13
2015–16
5 1 0 4 20.00%
Дадлі Стейнволл 2016–18 4 0 1 3 25.00%

Виступи на турнірах

Чемпіонат світу

Чемпыонат свыту Кваліфікація чемпіонату світу
Господар/Рік Результат Місце Іг В Н П ЗМ ПМ РМ В Н* П ЗМ ПМ
1930 до 1950Не член ФІФАНе член ФІФА
1950 до 1990не брала участьне брала участь
1994Не кваліфікувалася8 008026
19983 11144
20026 114820
20068 134711
20102 00206
20142 01115
20182 00213
2022--
Загалом0/213136222175

Кубок Азії

З 1972 по 1984 рік виступала в Кваліфікації

Кубок Азії Кваліфікація Кубку Азії
Господар/Ріе Результат Змагання Місце В Н П ЗМ ПМ РМ В Н* П ЗМ ПМ
1956 по 1992не брала участі або не кваліфікуваласяне брала участі або не кваліфікувалася
1996не кваліфікувалася6 204525
20004 004218
20048 206626
2007не пройшлане пройшла
2011не кваліфікуваласяКубок виклику АФК
2015
20192 00213
Загалом0/1731712325102

Кубок Південної Азії

Рік і господар Результат Міс. Іг В Н П ЗМ ПМ
1993Фіналісти2/4311142
1995Чемпіони1/6321053
19971/2 фіналу4/6420263
1999Груповий етап5/6201123
2003Груповий етап5/8311133
2005Груповий етап7/8300315
20081/2 фіналу3/7421153
20091/2 фіналу4/8420297
2011Груповий етап6/8310246
2013Груповий етап7/83102615
20151/2 фіналу4/7310217
2018Груповий етап6/7201102
Загалом11/110000000

Кубок виклику АФК

фін. частина кубку виклику АФК квал. кубку виклику АФК
Господар/Рік Результат Місце Іг В Н П ЗМ ПМ РМ В Н* П ЗМ ПМ
2006Фіналісти2/16641272не грав у кваліфікації
2008Груповий раунд7/83003193 210144
2010Груповий етап5/83102473 21094
2012не кваліфікувався3 01205
20143 10255
Загалом3/5Фіналісти125171218125342818
  • У 2011 і 2015 роках Кубок АФК прирівнювався до кваліфікації Кубка Азії.
  • Кубок виклику був скасований АФК

Кубок Солідарності АФК

Рік і Господар Результат Міс. Іг В Н П ЗМ ПМ
2016Груповий етап6/7301225

Див. також

Примітки

  1. The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  2. Sri Lanka’s first international win at football. sundaytimes.lk. The Sundaytimes Sri Lanka. 23 червня 2013. Процитовано 6 лютого 2017.
  3. Blatter inaugurates symbolic post-war project in Sri Lanka. fifa.com. FIFA. 2 грудня 2014. Процитовано 6 лютого 2017.
  4. Sri Lanka Sports News - Online edition of Daily News - Lakehouse Newspapers. dailynews.lk. Процитовано 6 лютого 2017.
  5. Sri Lanka's international approach in football with Tom Ossen. dailynews.lk. Процитовано 6 лютого 2017.
  6. AFC (6 листопада 2016). Mongolian penalties down Sri Lanka. thepapare.com. Процитовано 6 лютого 2017.
  7. Stadions - Champions League - Sri Lanka - Resultaten, programma's, standen en nieuws - Soccerway. soccerway.com. Процитовано 6 лютого 2017.
  8. Sri Lanka matches, ratings and points exchanged. eloratings.net. Процитовано 6 лютого 2017.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.