Звягіна Лідія Юріївна
Лі́дія Ю́ріївна (Георгі́ївна) Звя́гіна (у першому шлюбі — Котляревська, у другому — Вінницька; * 1 грудня 1861, Кам'янець-Подільський — † 1943, Москва) — російська оперна співачка (контральто), педагог.
| Лідія Юріївна Звягіна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
1 грудня 1861 Кам'янець-Подільський | |||
| Померла |
1943 Москва | |||
| Громадянство | Російська імперія, СРСР | |||
| Діяльність | оперна співачка, музична педагогиня | |||
| Alma mater | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова | |||
| Заклад | Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського | |||
| Роки діяльності | 1889—1909 | |||
| Провідні ролі | Ваня, Поліна, Лель, Кончаківна, Ратмир | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
Біографія
Лідія Звягіна народилася 1 грудня 1861 року в Кам'янці-Подільському в дворянській сім'ї.
Початкову освіту здобула в Житомирі, де закінчила гімназію. Далі навчалася в Києві на вищих жіночих курсах. Вокальному мистецтву навчалася в Київській музичній школі, а далі — у 1882—1887 роках — у Петербурзькій консерваторії (клас Камілло Еверарді). Улітку 1890 і 1891 року брала уроки співу в Поліни Віардо (Париж). Під її керівництвом підготувала партії Ратмира («Руслан і Людмила»), Княгині («Русалка» Даргомижського) та Кармен.
Після закінчення консерваторії у 1887—1889 роках співала в Тифлісі (нині Тбілісі).
1889 року дебютувала на сцені Великого театру в Москві в партії Ратмира («Руслан і Людмила» Михайла Глінки). Працювала у Великому театрі до 1909 року.
Гастролювала в Одесі (влітку 1889 року) та Києві (1898 рік).
У 1920—1924 роках Звягіна була професором Московської консерваторії.
На початку 1920-х років викладала в Московському приватному музичному училищі Валентини Зограф-Плаксіної. Серед її учнів — Никандр Ханаєв.
Творчість
Звягіна мала сильний низький голос «оксамитового» тембру, вирізнялася природною музичністю. Виконання Звягіної виділялося тонким фразуванням, простотою та щирістю висловлювання.
Оперні партії
У репертуарі Звягіної було понад 40 партій. Серед них найкращими вважають такі ролі:
- Ваня («Життя за царя» Михайла Глінки),
- Поліна («Пікова дама» Петра Чайковського),
- Кончаківна («Князь Ігор» Олександра Бородіна),
- Лель («Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова).
Камерні концерти
Від 1903 року Звягіна брала участь у концертах Гуртка любителів російської музики, виконувала романси Михайла Глінки, Олександра Даргомижського, Олександра Бородіна, Модеста Мусоргського, Миколи Римського-Корсакова, Цезаря Кюї, Сергія Рахманінова, Антона Аренського.
Література
- Звягина Лидия Георгиевна // Словарь сценических деятелей. — Выпуск 7. — СПб., 1901. — С. 7.
- Лидия Юрьевна Звягина. (По поводу 20-летия оперной деятельности) // Ежегодник императорских театров. — 1909. — Выпуск 6—7. — С. 152—153.
- Звягина Лидия Георгиевна // Театральная энциклопедия. — Т. 2. — Москва, 1963. — С. 765.
- Будзей Олег. Солістка Большого театру // Подолянин. — 2009. — 6 березня. — С. 8.
Посилання
- Звягіна Лідія Георгіївна // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 144.
- Біографія.ру Звягіна Лідія Юріївна (Георгіївна)(рос.)
- Оперні артисти імператорських театрів. Звягіна(рос.)
- Брокгауз(рос.)
- Вокально-енциклопедичний словник[недоступне посилання з липня 2019](рос.)