Зейналова Ірада Автанділівна

Ірада Автанділівна Зейналова (азерб. İradə Aftandil qızı Zeynalova; нар.. 20 лютого 1972, Москва) — російська журналістка, кореспондент, телеведуча, одна з головних російських державних пропагандистів.

Ірада Зейналова
азерб. İradə Zeynalova
Народилася 20 лютого 1972(1972-02-20) (50 років)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Діяльність журналістка, репортер, ведуча, Розумова гравчиня
Alma mater Російський державний технологічний університет імені К. Е. Ціолковськогоd (1995)
Знання мов російська
Роки активності 1997 — тепер. час
Брати, сестри Зейналова Світлана Автанділівна
Нагороди

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець»[1].

Авторка і ведуча програми «Підсумки тижня» на НТВ (з 2016 року). Раніше вела недільний випуск програми «Час» на «Першому каналі» (2012—2016)[2], а також була завідувачкою кореспондентських бюро ВАТ «Перший канал» у Великій Британії (Лондон)[3] та Ізраїлі (Тель-Авів)[4]. Член Академії Російського телебачення, старша сестра російської журналістки Світлани Зейналової.

Походження та навчання

Ірада Зейналова народилася 20 лютого 1972 року в Москві у змішаній родині: батько Автанділ Ісабалієвич — азербайджанець, мати Галина Олексіївна — росіянка. Є старшою сестрою Світлани Зейналової (нар. 1977). Відзначається, що за сприйманням та вихованням Ірада більше азербайджанка, а Світлана — росіянка[5].

Навчалася в московській школі № 61.

В 1995 році Ірада Зейналова закінчила Московський авіаційний технологічний інститут (МАТі) імені К. Е. Ціолковського за спеціальністю "інженер-технолог порошкових матеріалів і захисних покриттів, отриманих шляхом високошвидкісного твердіння розплавів"[6]. По закінченні вишу проходила стажування у США[7].

Позиція незалежної журналістки

На телебаченні з 1997 року[8]. Спочатку працювала редактором у програмі «Вєсті» (РТР), а також перекладачкою англійської мови, періодично з'являлася на екрані і сама. Так, будучи ще маловідомою тележурналісткою, 20 листопада 1998 року в нічному ефірі «Вістей» саме Ірада Зейналова першою повідомила країні про вбивство Галини Старовойтової.

Брала участь у будівництві ньюсрума для «Вістей» як перекладачка голландської бригади[7].

З 2000 по 2003 рік Ірада Зейналова працювала кореспонденткою програм «Вєсті»[9] та «Вєсті тижня»[10]. Працювала в дні терористичного акту на Дубровці в жовтні 2002 року[11]. Пішла з телеканалу «Росія» в квітні 2003 року[12].

Діяльність на Першому каналі Росії

З 2003 по 2016 рік працювала на «Першому каналі». Спочатку, з 2003 по 2007 рік — кореспондент в інформаційних програмах «Новини», «Час» та «Інші новини»[13]. Ірада Зейналова вела репортажі в день вибухів у московському метро в лютому 2004[14] і березні 2010 року[15], в дні терористичного акту в Беслані у вересні 2004 року[16], в дні аварії в московських енергомережах 25 травня 2005 року[17], а також з фінального матчу чемпіонату світу з футболу 2006 року в Німеччині[18].

Працювала на зимових Олімпійських іграх 2006 року[19] в італійському Турині, літніх Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні[20] і на Іграх у Сочі в 2014 році[21] у складі бригад «Першого каналу».

Ірада Зейналова лауреатка телевізійної премії «ТЕФІ-2006»[22] в категорії «Особи» в номінації «Найкращий репортер» (за цикл передач «Золоті миті Олімпіади»)[23]; нагороджена медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2006)[24].

З 2007 по 2010 рік — завідувачка бюро ВАТ «Перший канал» у Великій Британії, у м. Лондон[25]. У 2010—2011 роках знову працювала в Москві[26].

З березня 2011 по червень 2012 року — завідувачка бюро ВАТ «Перший канал» в Ізраїлі, у м. Тель-Авів[27].

З 9 вересня 2012 по 10 липня 2016 року[28] — ведуча недільного випуску телепрограми «Час»[29].

З 7 грудня 2012 року бере участь у щорічних «Розмовах з Дмитром Медведєвим» (у 2012—2015 роках — як журналіст «Першого каналу»[30], з 2016 року — як співробітник НТВ[31]).

Підтримка російської агресії в Україну

У липні 2014 року Ірада Зейналова брала участь у поширенні фейку про розп'ятого хлопчика[32]. 21 грудня того ж року, Ірада Зейналова в ефірі передачі «Час» заявила, що «у журналістів не було і немає доказів цієї трагедії, але це реальна розповідь реально існуючої жінки, що втекла з пекла в Слов'янську»[33][34][35].

Весною 2014 року вона не лише підтримала захоплення Росією Криму, але й працювала з обґрунтування анексії у ЗМІ. За це була нагороджена медаллю «За заслуги перед вітчизною». У серпні 2014 року Іраду Зейналову було включено до санкційного списку за підтримку Росії у війні на сході України та приєднання Криму до Росії[36].

Їй офіційно заборонений в'їзд в Україну через журналістської діяльності, спрямованої на пропаганду війни проти України та свідоме порушення державного кордону України на неконтрольованому ділянці ОРДіЛО.

Ірада Зейналова, за твердженням колег, є улюбленою тележурналісткою Володимира Путіна, тому входить до еліти російських державних пропагандистів. Починаючи з 2014 року вона тричі брала інтерв'ю у президента Росії — в 2014, 2016 та 2017 роках[37].

18 грудня 2015 року Ірада Зейналова взяла участь у привітанні збірної Мурманська у фіналі Вищої ліги КВК. 1 жовтня 2016 року була показана розважальна програма Максима Галкіна «МаксимМаксим» за її участі, що стало її останньою появою на «Першому каналі»[38].

Робота на НТВ

У листопаді 2016 року стало відомо, що телеведуча переходить з «Першого каналу» на телеканал НТВ[39][40][41]. З 4 грудня 2016 року вона стала вести на цьому каналі недільну інформаційно-аналітичну програму «Підсумки тижня з Ірадою Зейналовою»[42]. Крім ведення передачі в студії, Ірада Зейналова також готує репортажі для даної програми та бере інтерв'ю у людей, що мають відношення до основних подій тижня[43][44].

21 липня 2017 року разом з Єгором Коливановим та Сергієм Малоземовим вела програму «Недитяча розмова з Володимиром Путіним»[45].

18 січня 2018 року Ірада Зейналова потрапила у скандал, коли молдовські прикордонники не пропустили її через державний кордон у Кишиніві, бо вона не змогла пояснити причину прильоту з Туреччини до Республіки Молдова[46][47].

Особисте життя

Перший чоловік — журналіст Олексій Самольотов. У шлюбі народився син Тимур[48]. Подружжя розлучилося в жовтні 2015 року[49], їх шлюб тривав 20 років[50].

Другий чоловік — військовий кореспондент Олександр Євстигнєєв, також працював на «Першому каналі» (з квітня 2007 по грудень 2017 року)[51], який нині працює у ВГТРК на каналі «Росія-1». Весілля відбулося 16 грудня 2016 року[52][53].

Нагороди
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (22 квітня 2014 року) — «за об'єктивність при висвітленні подій в Криму» (указ про нагородження не був оприлюднений)[54].
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (27 листопада 2006 року) — «за великий внесок у розвиток вітчизняного телерадіомовлення та багаторічну плідну діяльність»[55].

Див. також

Примітки
  1. Зейналова Ирада Автандиловна / Зейналова Ірада Автандилівна / Zejnalova Irada Avtandilovna(рос.)
  2. Арефьев, Егор. (24 серпня 2016). Ирада Зейналова ушла из «Воскресного времени». Комсомольская правда. Процитовано 26 вересня 2016.
  3. Спецкор Первого канала в Лондоне Ирада Зейналова: «Кому нужен Лондон без шпионов?». Комсомольская правда. 17 квітня 2009.
  4. Ірада Зейналова — Особи — Перший канал
  5. Афанасьева, Елена (14 серпня 2011). Разное телевидение сестёр Зейналовых. Радиостанция «Эхо Москвы». Процитовано 25 серпня 2016.
  6. Воскресное бремя. Огонёк. 10 вересня 2012.
  7. Извольте объясниться. Сколько языков знают телеведущие?. МК-Бульвар. 23 березня 2011.
  8. Ирада Зейналова. Сноб.
  9. Александра Маринина: "Каменской рано иметь детей". Vesti.ru. 4 червня 2002.
  10. Трагедия в Осетии. Осталась только надежда. Еще один прерванный полет. Вести недели. 29 вересня 2002. Архів оригіналу за 6 липня 2014.
  11. Ирада Зейналова: Уже знаю, как кони ходят. Лениздат.ру. 25 січня 2006.
  12. Учиться планировать семью нужно еще в школе. Vesti.ru. 17 квітня 2003.
  13. НОВОСТИ, ОТЛИЧНЫЕ ОТ ДРУГИХ…. Ежедневный журнал. 16 серпня 2006.
  14. В Москве на станции «Автозаводская» продолжается расследование взрыва (видеосюжет). Первый канал. 6 лютого 2004.
  15. На станции метро «Лубянка» следователи обнаружили тело одной из террористок-смертниц. Первый канал. 29 березня 2010.
  16. Проверка на страсти. Телеканалы вспоминают уроки «Норд-Оста». Кавказский узел. 2 вересня 2004.
  17. В Москве ликвидируют крупнейшую аварию в энергосистеме. Первый канал. 25 травня 2005.
  18. Италия доказала, что еe футбол - лучший в мире. Первый канал. 10 липня 2006.
  19. Олимпийцы в камере. В Турин наши журналистки поедут без кошельков. Московский комсомолец. 9 лютого 2006.
  20. Ирада Зейналова: «Я говорила себе, что у меня муж герой и я должна ему соответствовать». Интервью с ведущей программы «Время». Теленеделя. 29 листопада 2013.
  21. Как тележурналисты болели за наших на Олимпиаде в Сочи. Половину февраля вся страна смотрела трансляции из олимпийского города, о победах и поражениях мы узнавали не без помощи корреспондентов. МК-Бульвар. 24 лютого 2014.
  22. Принцесса из Лондона. Ирада Зейналова: “Новости на телевидении — как спецназ в армии”. Московский комсомолец. 30 листопада 2006.
  23. Сергей Брилев награждён ТЭФИ. Вести.ру. 23 листопада 2006.
  24. Указ Президента Российской Федерации от 27 ноября 2006 г. № 1316 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 24 березня 2019.
  25. Ирада Зейналова ломает стереотипы. Дни.ру. 26 грудня 2012.
  26. Лидер легендарной группы «U2» дал эксклюзивное интервью Первому каналу. Первый канал. 7 серпня 2010.
  27. Женщины Сектора Газа все чаще идут служить в полицию. Первый канал. 26 червня 2012.
  28. «Первый канал» нашел замену Ираде Зейналовой в итоговой программе «Время». Процитовано 24 серпня 2016.
  29. Вести «Воскресное Время» на Первом канале будет Ирада Зейналова. РИА НОВОСТИ. 04/09/2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
  30. Дмитрий Медведев: "Конца света не будет, будет Новый год". Разговор с Дмитрием Медведевым. Коммерсантъ. 7 грудня 2012.
  31. Дмитрий Медведев даст интервью российским телеканалам 15 декабря. Коммерсантъ. 8 грудня 2016.
  32. Ирина Петровская (17 липня 2014). ТВ, леденящее душу. Всё показанное по телевизору — правда, а правда — всё показанное по телевизору. Новая газета.
  33. Ирада Зейналова переходит с Первого канала на НТВ. Русская служба Би-би-си. 2 листопада 2016. Процитовано 26 березня 2017.
  34. Журналісти Першого відповідають на звинувачення в брехні у зв'язку з сюжетом про вбивство дитини в Слов'янську Перший канал, 21.12.2014
  35. Виктория Макаренко. Ржавые гвозди // Новая газета. — 2015. — № 74 (15 липня).
  36. Власти Украины опубликовали список невъездных российских журналистов. Росбалт. 28 серпня 2014.
  37. Улюблена журналістка Путіна таки потрапила до Молдови з допомогою Додона
  38. Итак, она звалась Ирада. Телепрограмма. 2 листопада 2016.
  39. Телеведущая Ирада Зейналова переходит с Первого канала на НТВ. РИА Новости. 2 листопада 2016.
  40. Ирада Зейналова станет ведущей итоговой программы НТВ. Lenta.ru. 2 листопада 2016. Процитовано 4 листопада 2016.
  41. Ирада Зейналова ушла с Первого канала. Комсомольская правда. 2 листопада 2016.
  42. С 4 декабря на НТВ — «Итоги недели» с Ирадой Зейналовой и «Правда с Александром Гурновым». НТВ. 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
  43. Пропагандисты на ТВ взаимозаменямы: Ирада Зейналова теперь встает со стульчика. Московский комсомолец. 8 грудня 2016.
  44. Владимир Кара-Мурза-ст.: Илья Пономарев нюх потерял?. Собеседник. 15 грудня 2016.
  45. В Сочи прошла «детская» прямая линия Путина. Чем опасен Навальный, президент РФ объяснил на примере Украины. NEWSru.com. 21 липня 2017. Процитовано 23 липня 2017.
  46. Улюблена журналістка Путіна з другої спроби змогла потрапити в Молдову до Додона
  47. Об Ираде Зейналовой. Дура, ох какая дура!(рос.)
  48. Ирада Зейналова: "На работе я могу заставить железо гнуться, но в быту тряпка невероятная". Антенна-Телесемь. 11 лютого 2013.
  49. Телеведущая Зейналова разводится. Дни.ру. 28 жовтня 2015.
  50. Сын Ирады Зейналовой: «Я люблю обоих родителей. Мамина свадьба — это её выбор». Life.ru. 2 вересня 2016.
  51. Александр Евстигнеев. Первый канал.
  52. Алёшина, Елена. (16 грудня 2016). Зейналова вышла замуж за Евстигнеева. Дни.ру. Процитовано 17 грудня 2016.
  53. Веткина, Антонина. (17 грудня 2016). Ирада Зейналова вышла замуж в синем. Комсомольская правда. Процитовано 17 грудня 2016.
  54. Путін нагородив 300 журналістів «за об'єктивність при висвітленні подій в Криму»
  55. Указ Президента Российской Федерации от 27 ноября 2006 г. № 1316 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Президент России, официальный сайт. 27 листопада 2006. Процитовано 4 вересня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.