Галкін Максим Олександрович

Народився 18 червня 1976 року в Московській області.

Коли йому було 3 роки, сім'я жила в Німеччині. Коли Максиму було сім років, його батько отримав звання генерала, тоді сім'я жила в Одесі, де він відучився перші три класи школи та займався в дитячій ізостудії. Потім родина переселилася до Бурятії і до п'ятого класу Максим навчався в школі № 5 міста Улан-Уде. Дитинство Максима пройшло у військовому містечку Сосновий Бор Республіки Бурятія, за 30 км від міста Улан-Уде і 100 км від озера Байкал, де він часто бував. Потім сім'я повернулася до Москви.

Максим з дитинства виявляв артистичний талант. Граючи в шкільних спектаклях, Галкін побував у найрізноманітніших амплуа: він грав ролі Собаки, Старця-алкоголіка, Остапа Бендера, царя Соломона, графа Нулина, дона Карлоса. У середніх класах школи Максим активно почав вправлятися в пародії. У компаніях він зображував однокласників, вчителів, директора. У шостому класі у Галкіна відбувся перший творчий вечір: він влаштував лялькову виставу, де різними голосами говорив за ляльок.

1993 року закінчив московську гімназію на Південному Заході № 1543 [1] і в тому ж році вступив до Російського державного гуманітарного університету на факультет лінгвістики, який закінчив 1998 року. Після цього вступив до аспірантури, де працював над кандидатською дисертацією за темою «Співвідношення стилістичних систем оригінального та перекладного текстів», в якій передбачалося розглянути переклади на російську мову трагедії Гете «Фауст» та зробити аналіз їх стилістичних відмінностей. 2009 року він був виключений з аспірантури через серйозні розбіжності зі своїм науковим керівником[2] З. І. Гіндіна[3].

Володіє французькою, англійською та німецькою мовами.

Батько, Олександр Олександрович (1935, Буланово — 2002, Москва) — генерал-полковник[4] бронетанкових військ, з 1987 по 1997 рік очолював Головне автобронетанкове управління Міністерства оборони РФ, депутат Держдуми РФ другого скликання (1998 — 1999).
Мати, Наталія Григорівна (1941, Одеса — 2004, Ізраїль) — кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник[4], працювала в Інституті теорії прогнозу землетрусів РАН.

Артистичний дебют Галкіна відбувся у квітні 1994 року: він виступив з пародіями на сцені Студентського театру МГУ. Спектакль називався «Фонтани любові до ближнього». Пізніше він брав участь у виставі «Кабаре 03». В червні 1994 року в Театрі Естради Максим бере участь в програмі «Дебюти, дебюти, дебюти», де в числі пародій виконував «промови» Жириновського та Єльцина. З того часу артистична кар'єра пішла в гору. Так, на одному з концертів його помітив Борис Брунов та запросив у свій Театр Естради. У свій час Галкін виступав там, потім півтора року гастролював із Михайлом Задорновим, який називав Максима своїм «наступником».

У січні 2001 року Галкін отримав грант премії «Тріумф».

У квітні 2001 року Галкін отримав премію «Золотий Остап» в Санкт-Петербурзі. У липні 2001 року на фестивалі «Слов'янський базар у Вітебську» відбувся перший сольний концерт Галкіна. З цього моменту сольні виступи артиста стають регулярними.

З жовтня 2001 року Максим спробував себе в новому амплуа — він почав співати. Його першим вокальним досвідом стала пісня «Будь чи не будь», яку він виконав дуетом з Аллою Пугачовою. Згодом Галкін виступав та знімався з нею в передачі «Новорічна ніч на Першому каналі» і в «Різдвяних зустрічах». Галкін активно гастролює по Росії. Багато шоу-заходів на федеральних телеканалах не обходяться без його участі.

Максим Галкін під час концерту в Реутові

1994 — дебют на сцені Студентського театру МГУ з пародіями у виставі «Фонтани любові до ближнього».

1994 — участь у виставі «Кабаре 03».

1994 — в Театрі Естради бере участь у програмі «Дебюти, дебюти, дебюти» з пародіями на відомих політиків.

З лютого 2001 по вересень 2008 — ведучий телевікторини «Хто хоче стати мільйонером?».

липень 2001 — відбувся перший сольний концерт на фестивалі «Слов'янський базар у Вітебську». З цього моменту сольні виступи артиста стають регулярними.

7 жовтня і 27 грудня 2001 — відбулися сольні концерти в Театрі Естради.

2002 — сольний концерт «Посміхайтеся, панове!» в концертному залі «Росія».

2002 — два концерти «А мені — 26!» в Державному Кремлівському палаці. Цей концерт вийшов в новорічну ніч на Першому каналі між «Підсумками року» в програмі «Час» та Новорічним зверненням Президента Російської Федерації.

2003 — третій концерт — «Неостанній герой».

2004 — четвертий сольний концерт «Різдво з Максимом Галкіним».

2005 — до 2007 року — «Новорічний бенефіс з Максимом Галкіним» (три бенефіси — 2005, 2006 і 2007).

2006 — створює кілька ювілейних шоу-програм — 1 квітня, 2 літніх вечори, Новий рік.

2007 — відбувся п'ятий сольний телеконцерт «Ми знову разом». Прем'єра телеверсії відбулася: в Україні — на телеканалі «Інтер» 2008 року, в Росії — на телеканалі «Росія» 2009 року (вийшов під назвою «Весняне загострення»). У Росії був показаний лише в скороченому варіанті, ніж на «Інтері» (вирізаний номер «Політична поема», у зв'язку з виборами президента Росії 2008 року, внесені поправки в номер «Червона Шапочка на велосипеді»).

2008 — 2012 — (після відходу з Першого каналу у вересні 2008) веде шоу «Зоряний лід» (2008), з 2009 — ведучий шоу «Танці з зірками» на каналі«Росія-1».

2010 — починає новий проєкт телеканалу Росія «Хто хоче стати Максимом Галкіним?», який проіснував вісім місяців. У вересні 2010 року програму замінили на інше шоу — «Десять мільйонів». В 2011 вів програму «Добрий вечір з Максимом».

2012 рік — шостий сольний концерт, який був показаний на телеканалі «Росія-1» 8 березня.

16 лютого 2013 виступив з сольним концертом в місті Павловський Посад.

24 грудня 2002 провів новорічний випуск телегри Російська рулетка.

30 грудня 2002 провів другий тур в новорічному випуску капітал-шоу Поле чудес.

З жовтня 2004 року по грудень 2006 — постійний ведучий музичного фестивалю «Нові пісні про головне» («Перший канал»). Деякий час він веде цей проєкт в парі із заслуженою артисткою Росії, співачкою Валерією.

У лютому 2001 року він став ведучим телегри «Хто хоче стати мільйонером?» і вів цю програму до 2008 року. 24 грудня 2002 провів новорічний випуск телегри «Російська рулетка».

В 2007 році був співведучим у другому сезоні телепроєкту Першого каналу «Дві зірки» в парі з Аллою Пугачовою. Також був автором та ведучим новорічних програм на Першому каналі.

У вересні 2008 року переходить з Першого каналу на телеканал Росія-1.

2008 року був ведучим шоу «Зоряний лід», а з 2009 — ведучий шоу «Танці із зірками» на каналі «Росія-1».

Автор та ведучий програм «Новорічний парад зірок» на каналі «Росія»: 2008 року в парі з Миколою Басковим, в 2009 — з Аллою Пугачовою, в 2010 — один, в 2011 — з Володимиром Зеленським, в 2012 — з Філіпом Кіркоровим, в 2013 — з Філіпом Кіркоровим, а 1 і 2 січня 2014 — з Володимиром Зеленським.

Із січня по серпень 2010 року — головний учасник шоу «Хто хоче стати Максимом Галкіним?» на каналі «Росія-1».

З вересня 2010 року по теперішній час — ведучий програми «Десять мільйонів». В 2010 і 2011 роках вів «Стиляги-шоу».

В 2011 вів телепередачу «Добрий вечір з Максимом».

В 2011 — співведучий Алли Пугачової в програмі «Ранкова пошта» на українському телеканалі «Інтер».

З 6 травня по липень 2012 — член журі (з Володимиром Зеленським) програми «Розсміши коміка» (російська версія).

З 2 березня 2014 року — член журі пародійного шоу «Один в один».

• «Посміхайтеся, панове!». Концерт (DVD, 2002);
• «Це — любов!». Спільний з Аллою Пугачовою спліт-альбом (CD, 2002);
• «А мені 26», як відповідь на концертну програму Миколи Баскова «Мені 25». Концерт (DVD, 2002);
• «Неостанній герой». Концерт (DVD, 2003);
• «Хто хоче стати мільйонером?». Інтерактивна гра для DVD-плеєрів (2005);
• «Максим Галкін. Класика гумору». Найкращі естрадні номери (CD, 2006);
• «Максим Галкін. Найкраще». Три сольних концерти (3DVD, 2007).

• Монолог одеської тітоньки[16];
• Співаючі дуети[17];
• Слабка ланка з зірками — Володимир Жириновський, Борис Моїсеєв, Ян Арлазоров, Рената Литвинова, Марія Кисельова[18];
• Пародія на Аншлаг — Юхим Шифрін, Клара Новікова, Володимир Винокур, Михайло Задорнов, Регіна Дубовицька[19];
• Що? Де? Коли? з політиками[20][21];
• Останній герой з політиками[22];
• Єльцин на пенсії[23];
• Школа політичної майстерності[24];
• Додік[25][26];
• Коров'яче вим'я[27];
• Політична поема (заборонена до показу на російському телебаченні[28]);
• Рената Литвинова про подруг[29];
• Рената Литвинова — казка про Колобка[30];
• Рената Литвинова — казка про Червону Шапочку[30];
• Рената Литвинова — Червона Шапочка на велосипеді[31];
• Рената Литвинова — казка про Царівну Жабу[30];
• Модний вирок[32];
• Поїздка в Австралію[33];
• Фільм жахів[34].

• 2006 — кавалер ордена Дружби — за великий внесок у розвиток телерадіомовлення в Росії[35].