Земля Ґреяма

Земля Ґреяма (англ. Graham Land), також Земля Ґрема, Грема, Ґрехема, Грехема, Греєма, Греема, Грейема — частина Антарктичного півострова на північ від лінії, що з'єднує мис Джеремі і мис Егессіз.

Земля Ґреяма
Карта


Координати 76°00′ пд. ш. 63°30′ зх. д.
Включає Берег Бовмена,
Берег Данко,
Берег Девіса,
Берег Фальєра,
Берег Фойна,
Берег Грейама,
Берег Лубе,
Берег Норденшельда,
Берег Оскара II
Географічні об'єкти шельфовий льодовик Ларсена
Акваторія Тихий океан, Атлантика
Материк  Антарктида
Територіальні претензії Британська антарктична територія,
Чилійська Антарктика,
Аргентинська Антарктида
Полярні станції Генерал Бернардо О'Гіґґінс,
Марамбіо,
Есперанса,
Палмер,
Академік Вернадський,
Ротера,
Сан-Мартін

Його протяжність на північ від основної маси Антарктиди — 1200 км, а ширина з заходу на схід — в середньому 200 км. Найпівнічніша точка Землі Ґреяма — мис Прайм-Хед (63°13′ пд. ш. 57°18′ зх. д.) — є самою північною точкою материка і найбільш близькою його частиною до Південної Америки. На заході Земля Ґреяма омивається водами моря Беллінсгаузена, на півночі — моря Скоша, на сході — моря Ведделла. На південь від цієї Землі розташовується Земля Палмера.

Історія

Названа в 1832 році керівником британської антарктичної експедиції (1830—1833) Джоном Біско[1] на честь Джеймса Ґреяма, в той час першого лорда Адміралтейства Британської імперії. У 1934–1937 роках однойменна британська експедиція за допомогою аерофотознімання довела, що Земля Ґреяма є не окремим від Антарктиди архіпелагом, а її півостровом[2].

Поштова марка Фолклендських островів, надпечатана для використання на Землі Ґреяма (1944 рік)

До 1961 року на радянських, німецьких і британських географічних картах Землею Ґреяма називався весь нинішній Антарктичний півострів, на американських він же фігурував як Земля Палмера, на чилійських — Земля О'Гіґґінс, на аргентинських — Земля Сан-Мартіна[3]. На 10-му Тихоокеанському науковому конгресі (1961) було рекомендовано залишити назву Земля Ґреяма лише за північною частиною півострова, а Земля Палмера — за південною.

У 1964 році це рішення підтримали профільні відомства Великої Британії і США, чим завершили свій давній спір. Однак в Чилі півострів і після цього нерідко згадується як «Земля О'Гіґґінс», а в Аргентині як «Тьєрра-де-Сан-Мартін»[1].

Сучасність

У політичному відношенні Земля Ґреяма є спірною територією: на неї одночасно претендують Велика Британія (з 1908 року), Чилі (з 1940 року) і Аргентина (з 1943 року). Вони відносять її, відповідно, до Британської Антарктичної Території, чилійської області Магальянес і Чилійська Антарктика і аргентинської провінції Вогняна Земля, Антарктида та острови Південної Атлантики. Утім, згідно з ратифікованою у 1961 році цими та багатьма іншими країнами світу Антарктичного договору, будь-які територіально-політичні домагання південніше 60° п. ш. заморожені[4].

Земля Ґреяма

На Землі Ґреяма і прилеглих островах знаходиться безліч занедбаних і дійових полярних станцій різних країн світу. Серед останніх: Хенераль-Бернардо-О'Хіггінс (Чилі), Беллінсгаузен (Росія), Команданте Ферраз (Бразилія), Ротера (Велика Британія), Сан-Мартін (Аргентина), Марамбіо (Аргентина), Есперанса (Аргентина), Капітан-Артуро-Прат (Чилі), Арцтовський (Польща), Палмер (США), Великий мур (КНР), Академік Вернадський (Україна).

На аргентинській станції «Есперанса» в 1978 році вперше в історії Антарктиди народилася людина, Еміліо Палма[5].

Примітки
  1. Scott, Keith (1993). The Australian Geographic book of Antarctica. Terrey Hills, New South Wales: Australian Geographic. с. 114–118. ISBN 1-86276-010-1.
  2. McGonigal, David (2009). Antarctica: Secrets of the Southern Continent. London: Frances Lincoln Ltd. ISBN 0-7112-2980-5.
  3. Антарктичний півострів // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. Антарктида Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.. — Офіційний сайт Російської антарктичної експедиції.
  5. Born Freezing: Meet Antarctica's FirstCitizen. WebEcoist. Архів оригіналу за 23 липня 2012.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.