Зимненський монастир

Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний монастир
	50°48′06″ пн. ш. 24°19′39″ сх. д.
Статус	діючий
Країна	Україна
Розташування	Зимне, Володимир-Волинський район
Конфесія	УПЦ МП
Єпархія	Володимир-Волинська
Тип монастиря	оборонний
Засновник	князь Володимир Святославич
Засновано	1001
Реліквії	Чудотворна Зимненська ікона Божої матері
Сайт	zymne.org
	Ідентифікатори й посилання
	Зимненський монастир (Україна)
	Зимненський монастир у Вікісховищі

Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний монастир — давній український монастир ченців східного обряду, розташований у с. Зимному (Володимир-Волинський район, Волинська область). Давніше — чоловічий, спочатку православний, згодом унійний; нині — жіночий, перебуває в користуванні УПЦМП (РПЦвУ).

Історія

Зимненський монастир, 1888

Зимненський жіночий монастир

Зимненський жіночий монастир

Успенська церква

Змосковщення через архітектуру: церква Успіння Пресвятої Богородиці Зимненського монастиря князів Чорторийських до (ліворуч) і після (в центрі) перебудови в стилі московської середньовічної архітектури (1899). Понівечення довершилося в 1995 році під зверхністю Московського патріархату (праворуч)

Належить до найдавніших в Україні. Київський великий князь Володимир заклав єпархію у місті Володимирі, названому на його честь. Як припускають, великий князь заклав монастир у 992—993 рр. у с. Зимне, яке тоді було передмістям м. Володимира. Ймовірно, святиня є набагато давнішою, ніж це прийнято вважати офіційно.

Перші достовірні відомості про існування обителі подає запис у «Патерику Києво-Печерському» щодо обставин смерті 1062 року ігумена Києво-Печерського монастиря преподобного Варлаама (той помер у Зимненському монастирі, повертаючись із Константинополя до Києва).

Монастир прославився чудесами від чудотворного образу і святим життям Зимненських ченців.

У Зимненському монастирі проживали перші волинські святі — Стефан (1091-1094) і Амфілохий (1105—1121), що були тут єпископами. Побував у Зимненському монастирі і преп. Нестор-літописець, тоді постриженик єпископа Стефана, який 1097 року був у Володимирі «смотренія раді училищ і постановленія учителя».

Свого часу тут був ігуменом Ніфонт, з часом єпископ Новгородський, продовжувач літопису преп. Нестора від 1116 до 1157 рр.

У середині XV ст. князь Федір Чорторийський збудував на місці печерної та дерев'яної обителі мурований монастир-фортецю.

На унію з РКЦ монастир перейшов у 1682 році.

Архітектура

Село Зимне, руїни Зимненського монастиря, 1988 р.

Зимне, Перша реставрація Успенського собору Зимненського монастиря, 1988 р.

Архітектурний комплекс укріпленого монастиря складається з оборонних мурів з наріжними вежами, що утворюють захищене від зовнішніх нападів подвір'я. В центрі лінії північної стіни — монументальна споруда Успенської церкви, яка мала оборонний ярус над склепіннями і була накрита двосхилим шпичастим дахом з двома готичними фронтонами. На захід від церкви до північної стіни притулилася монастирська трапезна з маленькою церквою-каплицею. У центрі подвір'я, ймовірно, існувала триярусна дзвіниця, її фундаменти були знайдені під час археологічних розвідок. Існувала продумана система захисту споруд від негативного впливу підземних вод: дренажі, водоскиди, навіть фундаменти трапезної були побудовані у формі луків, аби не затримувати вільний вихід підземної води до заплави річки Луга.

Теперішній вигляд храму, дзвіниці — фальсифікація під час «перебудов» часів московської зверхности на Волині, які спотворили вигляд храму після реконструкцій унійного періоду.

Усипальниця

Підземелля церкви

За даними у Географічному словнику Королівства Польського…, були поховані представники родин, які володіли маєтностями довкола, зокрема, князів Чорторийських, Четвертинських, Козеків тощо. Наприкінці 19 ст. у храмі була пам'ятна надгробка таблиця князя Дмитра Козеки (помер 1583 року в Замличах).[1]

Монастир

два православні єпископи Володимирські: Йоасаф і Василій (за часів володіння Данила Романовича, 1222-1266).

Примітки

Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem… — S. 617.

Джерела та література

Білокінь С. І. Зимненський Святогірський Успенський ставропігійний жіночий монастир УПЦ МП // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 578. — ISBN 978-966-02-5721-4.
Крощенко Л., Осадчий Є. Реконструкція Святогірського монастиря на Волині // Пам'ятки України. — 1997. — № 1. — С. 57–62.
Хведченя С. Б. Зимненський Свято–Успенський Святогорський монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 358. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
Чекан О. Доба нової руїни // Український тиждень. — 2010. — № 31 (144, 30 лип.).
Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 617. (пол.) (пол.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem… — S. 617.