Зміна *m у *n у праслов'янській мові

1. До зміни [m] у [n] було 12 складів із носовими сонантами, а після [m] > [n] їх стало 6[2]:
   • ${\displaystyle \left.{\begin{matrix}^{*}{\breve {\bar {e}}}m\\^{*}{\breve {\bar {e}}}n\end{matrix}}\right\rangle \ ^{*}{\breve {\bar {e}}}n}$ (2);
   • ${\displaystyle \left.{\begin{matrix}^{*}{\breve {\bar {o}}}m\\^{*}{\breve {\bar {o}}}n\end{matrix}}\right\rangle \ ^{*}{\breve {\bar {o}}}n}$ (2);
   • ${\displaystyle \left.{\begin{matrix}^{*}{\breve {\bar {a}}}m\\^{*}{\breve {\bar {a}}}n\end{matrix}}\right\rangle \ ^{*}{\breve {\bar {a}}}n}$ (2).
2. Нові склади із носовими сонантами, що виникли внаслідок утрати складотворчих сонантів, змінилися також:
   • ${\displaystyle \left.{\begin{matrix}^{*}{\tilde {\breve {\underset {.}{m_{1}}}}}\\^{*}{\tilde {\breve {\underset {.}{n_{1}}}}}\ \end{matrix}}\right.\left.{\begin{matrix}\!\!\;>\;^{*}{\tilde {\breve {i}}}m\\\!\!>\;^{*}{\tilde {\breve {i}}}n\end{matrix}}\right\rangle \ ^{*}{\tilde {\breve {i}}}n}$ (2);
   • ${\displaystyle \left.{\begin{matrix}^{*}{\acute {\bar {\underset {.}{m_{1}}}}}\\^{*}{\acute {\bar {\underset {.}{n_{1}}}}}\ \end{matrix}}\right.\left.{\begin{matrix}\!\!\;>\;^{*}{\acute {\breve {i}}}m\\\!\!>\;^{*}{\acute {\breve {i}}}n\end{matrix}}\right\rangle \ ^{*}{\acute {\breve {i}}}n}$ (2);
   • ${\displaystyle {\begin{matrix}^{*}{\acute {\bar {\underset {.}{m_{2}}}}}\;>\;^{*}{\acute {\breve {u}}}m\end{matrix}}\rangle \ ^{*}{\acute {\breve {u}}}n}$.

Зміна відбулася:

• У 1 особі однини теперішнього часу в знахіднім відмінку: прасл. *nogam > *nogan, *vodam > *vodan, *lēsŏm > *lēsŏn, *vḷkŏm > *vḷkŏn, *gostim > *gostin. Надалі сполука голосного з *-n перейшла в носовий *ǫ або ж редуковані *ъ, *ь: староцерк.-слов. *nogan >... ногѫ, *vodan >... водѫ, *lēsŏn >... лѣсъ, *vḷkŏn >... влъкъ, *gostin >... гость);
• У 1 особі однини аористу в знахіднім відмінку: прасл. *badsom > *badson, *grēbsom > *grēbson, *orbom > *orbon, *gostim > *gostin, *rēkam > *rēkan, idŏm > *idŏn, *vidēsŏm > *vidēsŏn. Тут також відбувся перехід у редукований *ъ, а [s] перейшов у [x]: пор. староцерк.-слов. *idŏn >... идъ, *vidēsŏn >... видѣхъ. Слід уважати, що такий самий процес зачепив і знахідний відмінок множини.
• У прийменниках кън, сън: прасл. *kŭm > *kŭn, *sŭm > *sŭn, і, зважаючи на те, що такий перехід відбувся в прийменниках, що фонетично не відокремлювалися від наступного слова (проклітика), можна думати, що зміна мала місце ще в тих складах, які були в середині слова.

Залишки колишніх [m] і [n] спостерігаємо в тому разі, коли наявне чергування, наприклад: укр. ду́ти — дму, дмеш, узя́ти — візьму́, візьме́ш, звук — дзвін, жа́ти₁ — жну, пожина́ти, жа́ти₂ — жму, зжима́ти, рос. звяк — звенеть.