Зноб-Трубчевська

Село Зноб-Трубчевська знаходиться на лівому березі річки Знобівка, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване смт Зноб-Новгородське, на протилежному березі — села Карпеченкове і Кудоярове. Поруч із селом проходить кордон з Росією. Поруч проходить залізниця, станція Чигинок за 4 км.

Село відноситься до найдавніших поселень Середино-Будського району. Воно було засноване до середини XV століття, у той час, коли Сіверські землі входили до складу Великого Князівства Литовського, а може і раніше. Про це свідчать дані, що містяться в «Записах земельних дач короля Казимира», згідно з якими в середині XV століття Зноб вже існувала і в 1457 році була відвідана великим князем литовським і королем польським Казимиром IV Ягеллончиком.

З 1503 року і до укладання в грудні 1618 Деулінського перемир'я Зноб-Трубчевська входила до складу Великого князівства Московського і Російського царства, а після укладення Деулінського перемир'я відійшла до Речі Посполитої.

На початку двадцятих років XVII століття село було дароване шляхтичу Яну Завольському, який через кілька років уступив його новгород-сіверському підкоморію Щасному Вішелю.

У 1629 році Щасний Вішель продав село князю Петру Юрійовичу Трубецькому (? — 1644), камергеру польського двору і стародубському маршалку. У його володінні воно перебувало до його смерті, яка настала в 1644 році, після чого перейшло у спадок до його дружини Єлизавети Друцької-Соколинської і синові Юрію Петровичу Трубецькому.

Проте в їх володінні Зноб-Трубчевська перебувала недовго, оскільки вже в 1645 році була включена до складу Російського царства, а 7 березня 1660 передана разом з Трубчевським повітом князю Олексію Микитовичу Трубецькому (1660–1680).

Після смерті князя Олексія Трубецького, що настала в 1680 році, Зноб-Трубчевська перейшла у спадок до його хрещеника — Петра І і з того часу перебувала у віданні Наказу великого палацу, а її жителі мали статус палацових селян і належали особисто царю та членам його сім'ї.

Наприкінці XVІІІ ст. Зноб-Трубчевська була передана таємному раднику Осипу Степановичу Судієнкові і перебувала в його володінні до його смерті, яка настала 4 грудня 1811, після чого перейшла у спадок до його сина Михайла Осиповича Судієнка, який в 1860 році володів в ній 80 дворами і 232 кріпаками чоловічої статі.

Після смерті М.О.Судієнка, що настала 8 вересня 1871, всі його Зноб-Трубчевські володіння успадкував молодший син Олександр Михайлович Судієнко (28.07.1832 — 12.04.1882), а від нього вони перейшли до його синів Євгена Олександровича і Георгія Олександровича Судієнків.

До революції у Зноб-Трубчевську діяла православна Георгіївська церква, при якій функціонувала однокласна церковно-парафіяльна школа.

З 1861 року село входило до складу Селецької волості Трубчевського повіту Орловської губернії.

Станом на 1880 у колишньому власницькому надільному селі мешкало 967 осіб, налічувалось 156 дворових господарств, існували православна церква, лавка, торжки[2].

З 1920 року — у складі Селецької волості Трубчевського повіту Брянської губернії, з 1925 року — Трубчевської волості Почепського повіту Брянської губернії, а після прийняття Президією ЦВК СРСР постанови від 16 жовтня 1925 «Про врегулюванні кордонів УРСР з РРФСР і БРСР» було передано до складу України (див. Глухівська округа).

Горєлов Павло Миколайович (1922-?) - вояк УПА

• 
  Село Зноб-Трубчевська
• 
  Зноб-Трубчевська
• 
  Зноб-Трубчевська в сторону Зноб-Новгородське

• Погода в селі Зноб-Трубчевська
• Зноб-Трубчевська: Історія міст і сіл Української РСР