Зоря Микола Дмитрович

Життєпис

Батька не пам'ятав, мати померла в 1921. Деякий час був безпритульним, потім став вихованцем дитбудинку в Москві.

У 16 років поступив у Московський університет, де його майбутній начальник Андрій Вишинський був ректором. У 1923—1927 — студент юридичного факультету.

Кар'єра проходила від слідчого районних прокуратур в П'ятигорську, Тамбові та Воронежі до заступника головного прокурора залізничного транспорту. Двічі намагався почати займатися науковою роботою в 1929 і 1933, але щоразу його відкликали по службі. Згодом призначений на посаду заступника прокурора СРСР.

У 1939 сумлінно з'ясував, що у більшості справ часів Великого терору вироки виносилися на підставі сфабрикованих доказів, особливо у справах про саботаж і шкідництво. Викликаний в ЦК ВКП(б), він почув, що для роботи в прокуратурі СРСР не годиться.

У серпні 1939 під час часткової мобілізації вступив до лав Червоної армії рядовим. Брав участь у радянсько-фінській війні, де став помічником військового прокурора. Згодом призначений на посаду прокурора військового округу.

28 грудня 1945 вилетів до Німеччини для участі в Нюрнберзьких процесах. Представляв звинувачення з радянського боку за розділами «Агресія проти СРСР» та «Примусова праця і насильницьке викрадення в німецьке рабство», а також у «Катинській справі».

Помер при до кінця не з'ясованих обставин під час розгляду Катинської справи, знайдений в готелі мертвим 23 травня 1946.

Сім'я

Син — Юрій Миколайович Зоря, старший викладач Військово-дипломатичної академії.[1]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.