Зорі спектрального класу S

Зо́рі спектра́льного кла́су S — спектральний клас помаранчевих зір-гігантів, близьких за властивостями до зір класу K5-M. Класоформуюча відмінність полягає у наявності спектральних ліній цирконію в спектрах цих зір[1]. Також, як і для зір класів К та M, для зір класу S характерні лінії титану, а також рідкісноземельних металів — ітрію та лантану. Через це, цей клас іноді називають рідкісноземельними зірками, а також зустрічається назва «цирконієві зірки».

Температура фотосфери зорі класу S — 2000-3000К. Ці зорі червоніші за своїх аналогів у К та М класі, що мають таку ж температуру. Більшість цих зір — довгоперіодичні змінні зорі типу Міри (омікрон Кита)[2].

Особливості фізики класу
Діаграма Герцшпрунга-Рассела. Зорі класу S розташовуються на асимптотичній вітині гігантів AGB

Було висловлено припущення, що більшість зір спектрального класу S знаходяться на проміжній стадії еволюції і лежать на асимптотичній вітині зір-гігантів, тобто AGB-зірок, перетворюючись із звичайних гігантів спектрального класу М у вуглецеві зорі класу CN. AGB-зорі зазвичай беруть енегрію з горіння водню у тонкій оболонці, що оточує інертне ядро, та під час «температурних пульсацій», характерних для Мірид, знову може запалати гелієва оболонка[3]. Також в результаті s-процесу в зорях цього класу підвищується кількість таких елементів і з'єднань, як оксид ітрію и технецій, що вказує на захоплення нейтронів елементами 5-го та більш старших періодів періодичної системи елементів. У цих зірок також можуть бути особливості розподілу ціану та літію.

Різновид зір спектрального класу S, який називають «зовнішніми» S-зорями, може бути означений як більш холодні версії барієвих зір, де вуглецевмістні елементи, а також елементи, що виникають у результаті s-процесу та спостерігаються у спектрі зорі, є залишками масообміну між членами подвійної зорі. В таких системах не синтезується надлишкового вуглецю і не йде S-процес, тож швидше за все, весь матеріал було синтезовано на більш ранніх стадіях еволюції супутника, який в той час був вуглецевою зорею. Ми ж спостерігаємо ці системи через довгий час, коли супутник вже перетворився у білого карлика.

Представники

Типовий представник — Хі Лебедя. Це змінна зоря типу «Мірида». Під час максимальної яскравості вона є найяскравішою зорею серед спектрального класу S (до 3.3m), а під час спалахів змінює спектр від S7 до S10 та іноді доходить до проміжного класу MS. Її спектр збагачено цирконієм, титаном, та оксидом ванадія.

Також до цього класу відноситься зірка S Великої Ведмедиці.

HR 1105 є прикладом «зовнішньої» зорі спектрального класу S.

ЗіркаАльтернативне позначенняВидима зоряна величинаТип змінної зорі
BD ЖирафаHR 11055,11Сімбіотична зоря
π1 ЖуравляHD 2120876,14Пульсуюча змінна
HR ПегасаHD 2166726,47
Хі ЛебедяHD 1877966,80Мірида
S Великої ВедмедиціHD 1108137,40Мірида
V1261 ОріонаHD 351556,87Затемнювана змінна
R Малого ПсаHD 543007,25Мірида
R АндромедиHD 19677,39Мірида
V РакаHD 702767,50Мірида
R РисіHD 516107,56Мірида
R БлизнюківHD 537917,68Мірида
S КассіопеїHD 77697,90Мірида

Примітка: Таблицю створено на основі даних SIMBAD

Див. також

Примітки
  1. p. 77, Observing Variable Stars, Gerry A. Good, Springer, 2003, ISBN 1-85233-498-3.(англ.)
  2. S star, The Internet Encyclopedia of Science, David Darling. Accessed on line September 9, 2008(англ.)
  3. page 284 in Robert D. McClure: The carbon and related stars(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.