Зуя

Через селище проходить автодорога Р23 Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.

До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів:

• Зуя
• Баланове
• Барабанове
• Петрове
• Верхні Орішники
• Нижні Орішники
• Литвиненкове
• Володимирівка
• Українка

Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.

Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.

Свято-Нікольський храм (1884), Зуя. Фото 1905 року

Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу АкМечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1050 осіб (521 чоловічої статі та 529 — жіночої), з яких 993 — православної віри[3].

У листопаді 1920 встановлена радянська влада. У 1929 — створений колгосп. У 1921–1940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.

У березні 2014 році анексована Росією.

Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.

Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.

У Зуї діють церква Миколи Чудотворця, мечеть.

На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.

Знайдені 2 таврських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.

• Долина привидів на березі річки Зуя (рос.)

• Т. Ф. Григор'єва. Зуя // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 390. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• стаття Зуя — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)