Йодат калію

Йода́т ка́лію, ка́лій йода́т — неорганічна сполука ряду йодатів, що має склад KIO3. За звичайних умов є білими кристалами або порошком. При нагріванні поступово розкладається, проявляє сильні окисні властивості.

Йодат калію

Елементарна комірка кристалів KIO3
Назва за IUPAC Калій йодат
Інші назви Калій йодат(V), калій йоднуватокислий
Ідентифікатори
Номер CAS 7758-05-6
Номер EINECS 231-831-9
DrugBank 15923
SMILES
[O-]I(=O)=O.[K+][1]
InChI
InChI=1S/HIO3.K/c2-1(3)4;/h(H,2,3,4);/q;+1/p-1
Властивості
Молярна маса 214,001 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали, білий порошок
Густина 3,89 г/см³[2]
Тпл 560 °C (розкл.)
Розчинність (вода) 9,22 г / 100 г
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-510,43 кДж/моль
Ст. ентропія So298 151,46 Дж/(моль·K)
Теплоємність, cop 106,48 Дж/(моль·K)
Пов'язані речовини
Інші аніони гіпойодит калію, йодид калію, перйодат калію
Інші катіони йодат натрію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Йодат калію широко застосовується як окисник у титриметричному аналізі йодометрії. Також він використовується як антисептик місцевої дії і харчовий додаток — компонент йодованої солі, що вживається для запобігання йододефіциту[3], і поліпшувач борошна (E917)[4].

Фізичні властивості

Йодид калію не має запаху, утворює білі моноклинні кристали або порошок. Помірно розчиняється у воді та розчинах йодиду калію, нерозчинний у спиртах та аміаці.

Розчинність йодату калію у воді, г / 100 г[5]
0 °C10 °C20 °C30 °C40 °C60 °C80 °C100 °C
4,606,278,0810,312,618,324,832,3

Отримання

Одним з основних способів добування йодату калію є електроліз водного розчину йодиду калію:

Більшість інших застосовуваних методів також полягає в окисненні:

  • високотемпературне окиснення йодиду калію:

Також йодат утворюється при розкладанні метаперйодату калію:

Класичною є реакція розчинення йоду у гарячому розчині гідроксиду калію, але виділення продукту із розчину є вельми складним:

Хімічні властивості

Йодат калію є речовиною помірної стійкості, при нагріванні понад 560 °C він починає плавитися, частково розкладаючись із виділенням кисню:

Помірно розчиняється у воді, не гідролізується. Із кислих розчинів може виділятися у вигляді кристалів KIO3·HIO3.

Подібно до інших йодатів, у кислому середовищі він є сильним окисником:

У сильнолужних розчинах йодат може окиснюватися:

Окрім того, окиснення відбувається також при електролізі його підкисленого водного розчину:

Див. також

Примітки

  1. POTASSIUM IODATE
  2. CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  3. Маменко М. Є. Йодний дефіцит та йододефіцитні захворювання (лекції) // Перинатология и педиатрия..  2013. Вип. 1. С. 97—105. Процитовано 13 жовтня 2015.
  4. Class names and the International Numbering System for food additives. codexalimentarius.org. Codex Alimentarius. Прийнято у 1989; остання правка у 2014. Процитовано 13 жовтня 2015.
  5. Lange's Handbook of Chemistry / Dean, John A., editor. — 15th. — New York : McGraw-Hill, 1999. — ISBN 0-07-016384-7. (англ.)
  6. Greenwood, N. N., Earnshaw, A. Chemistry of the Elements. — 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — P. 853—854. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Patnaik, P. Handbook of Inorganic Chemicals. — McGraw-Hill, 2003. — 1086 p. — ISBN 0-07-049439-8. (англ.)
  • Lauterbach, A., Ober, G. Iodine and Iodine Сompounds // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 14. — P. 365. — ISBN 978-0-471-48517-9. DOI:10.1002/0471238961.0915040912012120.a01. (англ.)
  • Lange's Handbook of Chemistry / Dean, John A., editor. — 15th. — New York : McGraw-Hill, 1999. — ISBN 0-07-016384-7. (англ.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.