Йордан Радічков
Йордан Радічков (болг. Йордан Димитров Радичков; нар. 24 жовтня 1929, с. Каліманіца (нині Монтанська область, Болгарія) — пом. 21 січня 2004, Софія) — болгарський письменник, драматург, сценарист, журналіст, редактор.
Йордан Радічков | ||||
---|---|---|---|---|
болг. Йордан Димитров Радичков | ||||
Пам'ятник Йордану Радічкову | ||||
Псевдо | Gligor Gligorov[1] | |||
Народився |
24 жовтня 1929[2][3][…] Kalimanicad, Третє Болгарське царство | |||
Помер |
22 січня 2004[2][3][4] (74 роки) або 21 січня 2004[5][6] (74 роки) Софія, Болгарія | |||
Громадянство | Болгарія | |||
Діяльність | письменник, драматург, сценарист, журналіст, редактор | |||
Мова творів | болгарська | |||
Діти | Dimitar Radichkovd | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Йордан Радічков у Вікісховищі |
Біографія
З 1951 працював кореспондентом, потім редактором газети «Народна младеж» (1952-1954), в 1954-1960 — редактором газети «Вечерни новини», співпрацював з болгарським кінематографом в 1960-1962.
Редактор і член редколегії журналу «Литературен фронт» (1962-1969). З 1973 по 1986 — член Ради з розвитку громадських духовних цінностей.
З 1986 по 1989 — заступник голови Спілки болгарських письменників.
Творчість
Дебютував в 1959 році.
Автор романів, збірок оповідань і повістей, п'єс, кіносценаріїв.
Збірки оповідань і повістей «Обърнато небе» (1962), «Барутен Буквар» (1969), «Всички и никой» (1975) — про життя сучасного болгарського села; в оповіданнях збірки «Опит за летене» (1983) — йдеться про морально-етичні проблеми сучасності.
Твори Радічкова переведені на 37 мов і видані в 50 країнах. П'єси автора ставилися на театральних сценах Австрії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Греції, Данії, Польщі, Румунії, Фінляндії, Чехії, США, Швейцарії, Югославії та інших.
Джерела
- От и за Йордан Радичков в Своден каталог НАБИС — национален каталог на академичните библиотеки в България
- Страница за Йордан Радичков в LiterNet
- Библиография на Йордан Радичков на сайта на Регионалната библиотека във Варна
- «Издигнаха паметник на Радичков в София, ще има негова статуя и в Монтана», frognews.bg, 14.11.2007
- Маргарита Друмева, «Човекът, който сееше лъвове (В памет на Йордан Радичков)», сп. «Свет», 2016, бр. 1
- Аделина Ангушева и Галин Тиханов, «Подривни прозрения», в. «Култура», бр. 9 (2311), 27.02.2004
Примітки
- Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- The Fine Art Archive — 2003.