Йохен Ріндт

Йохен Ріндт народився 18 квітня 1942 року в Майнці в родині виробника спецій, німця Карла Ріндта, та його дружини-австрійки Ілзе Мартіновіц. Підприємство «Klein & Rindt» мало філіал у Гамбурзі, там і загинули його батьки під час бомбардування союзниками у 1943.[2] Хлопець виріс у рідному місті матері — Граці, куди його забрали дідусь і бабуся. Навчався у міській гімназії Песталоцці та приватній гімназії доктора Гьотля у Бад-Аусзеє.[3] Одним із його однокласників був Гельмут Марко.[4]

Дід Ріндта, Уго Мартіновіц, був доктором юридичних наук та відомим адвокатом.[5] Онука він хотів бачити, як продовжувача своєї справи.[6]} У віці 15 років Йохена відправили до Чічістеру вивчати англійську. Зовсім недалеко від місця, де він жив, знаходився автодром Гудвуд.[4]

Досягнувши повноліття, Ріндт отримав доступ до спадку. До того часу грошима від прибутку «Klein & Rindt» розпоряджалися опікуни. Перш за все, юнак отримав права та придбав Simca Montlhéry.

Хоча Йохен Ріндт і вступив до Віденської Політехніки для вивчення світової торгівлі, серйозно навчанням не займався. Куди більше його приваблювали перегони, де він брав участь на власній автівці.[4] Проте, з 1963 до 1966 він працював виконавчим директором на батьківській фірмі «Klein & Rindt».[3]

У перегонах він досить вдало взяв участь в позаконкурсній Formula Junior Cooper в 1963 р., і був відмічений австрійським фордом, який підтримав свій F2 Brabham-Coswoth в 1964 р. Ріндт отримав популярність в результаті двох подій: він став другим в Меллорі Парк і переможцем в Крістал Пелес в Лондоні. Ґрунтуючись на цих результатах, Ріндта було запрошено приєднатися до Брюса Макларена в команді FL Cooper в 1965 р.

Cooper не претендували на перемогу, проте Ріндт став четвертим в Німеччині і шостим в Америці. Протягом цього періоду гонщики збільшували свої доходи, беручи участь у Формулі 2.

Ріндт почав працювати з приватною командою Роя Вінкельмана, вигравши в Пєї і зайнявши 3 місце в Пау. Він був вже майже національним героєм в Австрії, коли виграв гонки в Інсбруку. Абсолютно очевидно, що його стиль водіння сміливий, але насправді — упевнений і швидкий. Він зайняв 3 місце з Бонье на гонках в Нюрбургрінзі, а потім виграв Ле Ман з Мастеном Грегорі.

Макларен покинув команду в кінці сезону і Ріндт тимчасово став першим номером до того, як Сертіз прийшов у команду. Ріндт став другим в Іспанії (блискуче проїхавши по мокрій трасі); другим в Америці; третім в Німеччині, четвертим у Франції і Італії; і п'ятим у Великій Британії. Brabham-Honda була провідною командою в тому сезоні і Ріндт виграв Eifelrennen .

У 1967 році Coopers була командою вищого класу, але Йохен виграв тільки 4-і місця в Бельгії і Італії. Але тим часом Ріндт закріпився зверху турнірної таблиці Формули 2, завоювавши, принаймні, 9 перемог. Поле того, як він потерпів аварію, проходячи кваліфікацію в Індіанаполісі, за ним закріпилася репутація безстрашного гонщика. Йохен залишив машину, що горить, неначе настав час відпочити; і медичне обстеження показало, що його пульс був в нормі. Він став 24-м і описав Індіанаполіс як «місце де заробляють гроші, і нічого більшого».

У 1968 році Йохен став другим номером після Джека Бребхама в команді. Він поважав здібності і уміння Джека Бребхама як механіка і гонщика, але тільки після 4-х років у Формулі 1, йому вдалося виграти свою першу гонку. Дехто почав питати, чи виграє він коли-небудь. Серед них був і Деніс Дженкінсон, відомий спортивний журналіст. Він заявляв всім і кожному, що якщо Ріндт коли-небудь виграє Гран-прі, він збриє свою знамениту бороду. Що незабаром і трапилося. В кінці року Ріндт підписав контракт з командою Lotus разом з Грехемом Хіллом. Його перший рік в Lotus був відмічений страшною аварією на Гран-прі Іспанії, коли ушкодилася його аеродинамічна поверхня, результатом чого була зламана щелепа і струс мозку. На щастя, Ріндт швидко видужав, хоча у нього якийсь час були проблеми із зором і рівновагою. Видужуючи, він написав лист в пресу, закликаючи накласти заборону на аеродинамічні поверхні. Ріндт вважав, що вони не мають нічого спільного з гонками і небезпечні як для гонщиків, так і для глядачів. У Watkins Glen він завоював свою першу довгождану перемогу в чемпіонаті, і Дженкинсону довелося розлучитися з своєю бородою. Гонка була зіпсована жахливою аварією Грехема Хілла, який був викинутий з своєї машини і зламав обидві ноги. Після цієї аварії Йохен став лідером команди в 1970 році.

Lotus був готовий представити свій новий Lotus 72, але після першого заїзду цієї революційно нової машини на гонках Брендс Хетч, Ріндт відмовився в цьому брати участь. Для Гран-прі Монако команда узяла пару 49Cs. Йдучи за Piers Courage, у якого були невеликі технічні проблеми, Бребхам несподівано вирішив обігнати de Tamaso перед останнім поворотом. Але, обійшовши de Tamaso, він зрозумів, що зробив помилку. Його швидкість була дуже велика, і Бребхам врізався в огорожу. Ріндт виграв гонку. Здавалося, фортуна повернулась до нього лицем. Потім послідувала перемога на Гран-прі Голландії, яка була затьмарена смертю Пьера Куража, одного з близьких друзів Ріндта. Це був страшний удар для нього, і багато хто вважав, що Ріндт залишить гонки вже в кінці року. Але цього не трапилося. Ріндт виграв Гран-прі Франції, Великої Британії і Німеччини. До Гран-прі в Monza, в Італії він вже вирішив, що залишить гонки в кінці цього сезону, і говорив про те, що хоче зайнятися продажем спортивного одягу. Тренування були призначені на п'ятницю і суботу, 4 і 5 вересня. У суботу, 5 вересня на треку відбулася аварія, в результаті якої Ріндт одержав травми, несумісні з життям. Він помер в автомобілі швидкої допомоги по дорозі в Міланський госпіталь.

Трагічна загибель Ріндта приголомшила весь спортивний світ. У Жакі Ікса все ще був шанс обійти Ріндта по сумі очок, але коли Lotus 72 Емерсона Фітіпальді обійшов Ferrari на Гран-прі США, Карл Йохен Ріндт став першим і останнім чемпіоном світу, нагородженим посмертно.

На Різдво 1963 відомий фінський гонщик Курт Лінкольн, на прохання своєї доньки Ніни, познайомив її з Йохеном. Від початку, незграбний Ріндт не сподобався матері дівчини, та після наданих ним знаків уваги, вона змінила свою думку.[7] У березні 1967 року Ріндт одружився із Ніною Лінкольн, що працювала тоді фотомоделлю. 7 серпня 1968 народилась їхня донька Наташа.

На момент загибелі батька дівчинці було два роки. Наташа виросла у будинку, спроектованому особисто Ріндтом, на березі Женевського озера. Всі відмічають її зовнішню схожість із славетним гонщиком. Вона має двох доньок: Індію[2] та Софію.[8]

• У 1982 на честь Йохена Ріндта була названа вулиця Jochen-Rindt-Straße у Відні.
• Удо Юргенс написав на честь гонщика пісню «Чемпіон» («Der Champion»).[9][10]
• У 2009 раллійний клуб Зальцбурга заявив про постановку опери, присвяченої життю та смерті Ріндта, на автодромі Зальцбургринг.[11][12]

Жирним шрифтом позначені етапи, на яких гонщик стартував з поулу. Курсивом позначені етапи, на яких гонщик мав найшвидше коло.

• Nye, Doug (1986). Autocourse history of the Grand Prix car 1966–85. Hazleton publishing. ISBN 0-905138-37-6.
• Prüller, Heinz (1970). Jochen Rindt. Kimber Publishing. SBN 7183-0162-5.
• Mappes-Niediek, Norbert (2008). Österreich für Deutsche: Einblicke in ein fremdes Land. Links Verlag. ISBN 978-3-86153-454-9.
• Rendall, Ivan (2007). The Chequered Flag - The complete history of motor racing. Weidenfeld & Nicolson. ISBN 978-1-4072-0683-7.

• Історія Йохена Ріндта на офіційному сайті Ф1 (англ.)
• Йохен Ріндт (рос.)
• Спогади Жакі Ікса (рос.)
• Історія Ф1. Йохен Ріндт (словац.)
• Біографія Йохена Ріндта (англ.)
• Стаття про Йохена Ріндта (нім.)
• Форум присвячений загибелі Ріндта (рос.)
• Велика історія Формули-1. Йохен Ріндт (рос.)