Йохен Ріндт

Карл Йохен Ріндт (нім. Karl Jochen Rindt, (18 квітня 19425 вересня 1970) австрійський автогонщик, єдиний чемпіон Формули-1 (1970), що отримав титул посмертно. Переможець 24 годин Ле-Мана у 1965 (разом з Мастеном Грегорі).

Йохен Ріндт
Громадянство  Австрія
Дата народження 18 квітня 1942(19420418) Майнц, Німеччина
Місце народження Майнц, Німеччина, Німецький рейх[1]
Помер 5 вересня 1970 (28 років) Монца, Італія
Монца, Монца, Ломбардія, Італія
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют Гран-прі Австрії 1964
Остання гонка Гран-прі Італії 1970
Сезони 19641970
Команди Бребгем, Купер, Лотус
Гран-прі (старти) 62 (60)
Чемпіон світу 1 (1970) (посмертно)
Перемоги 6
Подіуми 13
Поули 10
Найшвидші кола 3
Очки 109
Перша перемога Гран-прі США 1969
Остання перемога Гран-прі Німеччини 1970
Перший поул Гран-прі Франції 1968

Біографія

Йохен Ріндт народився 18 квітня 1942 року в Майнці в родині виробника спецій, німця Карла Ріндта, та його дружини-австрійки Ілзе Мартіновіц. Підприємство «Klein & Rindt» мало філіал у Гамбурзі, там і загинули його батьки під час бомбардування союзниками у 1943.[2] Хлопець виріс у рідному місті матері Граці, куди його забрали дідусь і бабуся. Навчався у міській гімназії Песталоцці та приватній гімназії доктора Гьотля у Бад-Аусзеє.[3] Одним із його однокласників був Гельмут Марко.[4]

Дід Ріндта, Уго Мартіновіц, був доктором юридичних наук та відомим адвокатом.[5] Онука він хотів бачити, як продовжувача своєї справи.[6]} У віці 15 років Йохена відправили до Чічістеру вивчати англійську. Зовсім недалеко від місця, де він жив, знаходився автодром Гудвуд.[4]

Досягнувши повноліття, Ріндт отримав доступ до спадку. До того часу грошима від прибутку «Klein & Rindt» розпоряджалися опікуни. Перш за все, юнак отримав права та придбав Simca Montlhéry.

Хоча Йохен Ріндт і вступив до Віденської Політехніки для вивчення світової торгівлі, серйозно навчанням не займався. Куди більше його приваблювали перегони, де він брав участь на власній автівці.[4] Проте, з 1963 до 1966 він працював виконавчим директором на батьківській фірмі «Klein & Rindt».[3]

У перегонах він досить вдало взяв участь в позаконкурсній Formula Junior Cooper в 1963 р., і був відмічений австрійським фордом, який підтримав свій F2 Brabham-Coswoth в 1964 р. Ріндт отримав популярність в результаті двох подій: він став другим в Меллорі Парк і переможцем в Крістал Пелес в Лондоні. Ґрунтуючись на цих результатах, Ріндта було запрошено приєднатися до Брюса Макларена в команді FL Cooper в 1965 р.

Cooper не претендували на перемогу, проте Ріндт став четвертим в Німеччині і шостим в Америці. Протягом цього періоду гонщики збільшували свої доходи, беручи участь у Формулі 2.

Ріндт почав працювати з приватною командою Роя Вінкельмана, вигравши в Пєї і зайнявши 3 місце в Пау. Він був вже майже національним героєм в Австрії, коли виграв гонки в Інсбруку. Абсолютно очевидно, що його стиль водіння сміливий, але насправді — упевнений і швидкий. Він зайняв 3 місце з Бонье на гонках в Нюрбургрінзі, а потім виграв Ле Ман з Мастеном Грегорі.

Макларен покинув команду в кінці сезону і Ріндт тимчасово став першим номером до того, як Сертіз прийшов у команду. Ріндт став другим в Іспанії (блискуче проїхавши по мокрій трасі); другим в Америці; третім в Німеччині, четвертим у Франції і Італії; і п'ятим у Великій Британії. Brabham-Honda була провідною командою в тому сезоні і Ріндт виграв Eifelrennen .

У 1967 році Coopers була командою вищого класу, але Йохен виграв тільки 4-і місця в Бельгії і Італії. Але тим часом Ріндт закріпився зверху турнірної таблиці Формули 2, завоювавши, принаймні, 9 перемог. Поле того, як він потерпів аварію, проходячи кваліфікацію в Індіанаполісі, за ним закріпилася репутація безстрашного гонщика. Йохен залишив машину, що горить, неначе настав час відпочити; і медичне обстеження показало, що його пульс був в нормі. Він став 24-м і описав Індіанаполіс як «місце де заробляють гроші, і нічого більшого».

У 1968 році Йохен став другим номером після Джека Бребхама в команді. Він поважав здібності і уміння Джека Бребхама як механіка і гонщика, але тільки після 4-х років у Формулі 1, йому вдалося виграти свою першу гонку. Дехто почав питати, чи виграє він коли-небудь. Серед них був і Деніс Дженкінсон, відомий спортивний журналіст. Він заявляв всім і кожному, що якщо Ріндт коли-небудь виграє Гран-прі, він збриє свою знамениту бороду. Що незабаром і трапилося. В кінці року Ріндт підписав контракт з командою Lotus разом з Грехемом Хіллом. Його перший рік в Lotus був відмічений страшною аварією на Гран-прі Іспанії, коли ушкодилася його аеродинамічна поверхня, результатом чого була зламана щелепа і струс мозку. На щастя, Ріндт швидко видужав, хоча у нього якийсь час були проблеми із зором і рівновагою. Видужуючи, він написав лист в пресу, закликаючи накласти заборону на аеродинамічні поверхні. Ріндт вважав, що вони не мають нічого спільного з гонками і небезпечні як для гонщиків, так і для глядачів. У Watkins Glen він завоював свою першу довгождану перемогу в чемпіонаті, і Дженкинсону довелося розлучитися з своєю бородою. Гонка була зіпсована жахливою аварією Грехема Хілла, який був викинутий з своєї машини і зламав обидві ноги. Після цієї аварії Йохен став лідером команди в 1970 році.

Lotus був готовий представити свій новий Lotus 72, але після першого заїзду цієї революційно нової машини на гонках Брендс Хетч, Ріндт відмовився в цьому брати участь. Для Гран-прі Монако команда узяла пару 49Cs. Йдучи за Piers Courage, у якого були невеликі технічні проблеми, Бребхам несподівано вирішив обігнати de Tamaso перед останнім поворотом. Але, обійшовши de Tamaso, він зрозумів, що зробив помилку. Його швидкість була дуже велика, і Бребхам врізався в огорожу. Ріндт виграв гонку. Здавалося, фортуна повернулась до нього лицем. Потім послідувала перемога на Гран-прі Голландії, яка була затьмарена смертю Пьера Куража, одного з близьких друзів Ріндта. Це був страшний удар для нього, і багато хто вважав, що Ріндт залишить гонки вже в кінці року. Але цього не трапилося. Ріндт виграв Гран-прі Франції, Великої Британії і Німеччини. До Гран-прі в Monza, в Італії він вже вирішив, що залишить гонки в кінці цього сезону, і говорив про те, що хоче зайнятися продажем спортивного одягу. Тренування були призначені на п'ятницю і суботу, 4 і 5 вересня. У суботу, 5 вересня на треку відбулася аварія, в результаті якої Ріндт одержав травми, несумісні з життям. Він помер в автомобілі швидкої допомоги по дорозі в Міланський госпіталь.

Трагічна загибель Ріндта приголомшила весь спортивний світ. У Жакі Ікса все ще був шанс обійти Ріндта по сумі очок, але коли Lotus 72 Емерсона Фітіпальді обійшов Ferrari на Гран-прі США, Карл Йохен Ріндт став першим і останнім чемпіоном світу, нагородженим посмертно.

Приватне життя

На Різдво 1963 відомий фінський гонщик Курт Лінкольн, на прохання своєї доньки Ніни, познайомив її з Йохеном. Від початку, незграбний Ріндт не сподобався матері дівчини, та після наданих ним знаків уваги, вона змінила свою думку.[7] У березні 1967 року Ріндт одружився із Ніною Лінкольн, що працювала тоді фотомоделлю. 7 серпня 1968 народилась їхня донька Наташа.

На момент загибелі батька дівчинці було два роки. Наташа виросла у будинку, спроектованому особисто Ріндтом, на березі Женевського озера. Всі відмічають її зовнішню схожість із славетним гонщиком. Вона має двох доньок: Індію[2] та Софію.[8]

Вшанування пам'яті

  • У 1982 на честь Йохена Ріндта була названа вулиця Jochen-Rindt-Straße у Відні.
  • Удо Юргенс написав на честь гонщика пісню «Чемпіон» («Der Champion»).[9][10]
  • У 2009 раллійний клуб Зальцбурга заявив про постановку опери, присвяченої життю та смерті Ріндта, на автодромі Зальцбургринг.[11][12]

Повна таблиця результатів

Жирним шрифтом позначені етапи, на яких гонщик стартував з поулу. Курсивом позначені етапи, на яких гонщик мав найшвидше коло.

Рік Команда 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Місце
в чемпіонаті
Очки
в чемпіонаті
1964 Роб Волкер Тім МОН
НІД
БЕЛ
ФРА
ВЕЛ
НІМ
АВТ
Схід
ІТА
США
МЕК
НС 0
1965 Купер ПАР
Схід
МОН
ДНС
БЕЛ
11
ФРА
Схід
ВЕЛ
14
НІД
Схід
НІМ
4
ІТА
8
США
6
МЕК
Схід
13 4
1966 Купер МОН
Схід
БЕЛ
2
ФРА
4
ВЕЛ
5
НІД
Схід
НІМ
3
ІТА
4
США
2
МЕК
Схід
3 22 (24)
1967 Купер ПАР
Схід
МОН
Схід
НІД
Схід
БЕЛ
4
ФРА
Схід
ВЕЛ
Схід
НІМ
Схід
КАН
Схід
ІТА
4
США
Схід
МЕК
13 6
1968 Бребгем ПАР
3
ІСП
Схід
МОН
Схід
БЕЛ
Схід
НІД
Схід
ФРА
Схід
ВЕЛ
Схід
НІМ
3
ІТА
Схід
КАН
Схід
США
Схід
МЕК
Схід
12 8
1969 Лотус ПАР
Схід
ІСП
Схід
МОН
НІД
Схід
ФРА
Схід
ВЕЛ
4
НІМ
Схід
ІТА
2
КАН
3
США
1
МЕК
Схід
4 22
1970 Лотус ПАР
13
ІСП
Схід
МОН
1
ІСП
Схід
НІД
1
ФРА
1
ВЕЛ
1
НІМ
1
АВТ
Схід
ІТА
ДНС
КАН
США
МЕК
1 45

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119343185 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. (англ.)
  3. Коротка біографія Йохена Ріндта Архівовано 30 липня 2010 у Wayback Machine.
  4. Чемпіони. Йохен Ріндт
  5. Історія Йохена Ріндта Архівовано 8 листопада 2010 у Wayback Machine. (англ.)
  6. Австрійському чемпіону виповнилося б 70 {{ref-de}
  7. Курт Лінкольн Архівовано 1 вересня 2010 у Wayback Machine. (нім.)
  8. «Що сталося із красивою удовою Ніною Ріндт?». Стаття у Bild.de від 04.09.2010
  9. Відео на YouTube
  10. Йохен Ріндт - чемпіон (нім.)
  11. Відео
  12. На честь Ріндта буде виконана опера

Література

  • Nye, Doug (1986). Autocourse history of the Grand Prix car 1966–85. Hazleton publishing. ISBN 0-905138-37-6.
  • Prüller, Heinz (1970). Jochen Rindt. Kimber Publishing. SBN 7183-0162-5.
  • Mappes-Niediek, Norbert (2008). Österreich für Deutsche: Einblicke in ein fremdes Land. Links Verlag. ISBN 978-3-86153-454-9.
  • Rendall, Ivan (2007). The Chequered Flag - The complete history of motor racing. Weidenfeld & Nicolson. ISBN 978-1-4072-0683-7.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.