Кавія свійська

Припускається, що пращуром одомашненої форми є Cavia tschudii — кавія гірська або Cavia aperea — кавія бразильська. Вперше ці види були приручені близько 5000 р. до н. е. гірськими племенами Андів, які їх вирощували для їжі. Про це свідчать знахідки природних мумій свинок та залишки в культурному шарі. Кавії свійські відомі тільки одомашненими, в природних умовах вид невідомий за винятком здичавілих. В ході селекції ці тварини набули збільшених розмірів та плодовитості, зменшилася агресивність, зросла схильність до життя в групах. Індіанці тримали морських свинок в домашніх загонах, складених з каменів. Типове житло дозволяло тримати до 20 особин, з яких добувалося до 5 кг м'яса на місяць.

Відомо, що за 2500 років до н. е. морські свинки використовувалися в жертвоприношеннях. Іспанські конкістадори зауважували важливе значення кавій для харчування і обрядів індіанців.

До Європи морська свинка потрапила через океан з Північної Америки в XVI столітті. Вид був описаний як «Cavia porcellus», що дослівно означає «кавія порося». Одразу стали використовуватися як домашні улюбленці, рідше для їжі.

У наш час мурчаки передусім слугують хатніми і лабораторними тваринами. Виведено велику кількість порід, що здебільшого різняться шерстю. В їжу продовжують вживатися нащадками корінних народів Андів[2].

Первинно цих гризунів називали куй індіанці та гвінейською свинкою (Guinea pig, дослівно гвінейське порося) європейці, хоча вони не зустрічаються у Гвінеї. Вважається, що назва насправді походить від ціни однієї тварини в Англії — 1 гінея, і порівняння з поросям за смак м'яса та характерні звуки. Також можливі походження від порту в Гвіані, звідки відправлялися кораблі до Старого світу. В слов'янських країнах їх стали називати «морськими» як скорочення від «заморські», чим підкреслювалося далеке походження гризунів. «Свинками» та «мурчаками» їх назвали за здатність видавати звуки, схожі на хрюкання, посвистування чи мурчання.[3] Традиційно, за аналогією зі свинями, самців домашніх кавій називають кабанами, а самиць свиноматками[4].

У різних країнах морську свинку називають по своєму:

Типова особина морської свинки

Будова тіла свійських мурчаків значно відрізняється від будови тіла їхніх диких родичів. Кавії свійські мають короткі тіло і лапи, голова конусоподібна з великими очима та округлими злегка обвислими вухами. Біля рота містяться чутливі вуса. Хвіст відсутній, в задній частині тіла є невелика ділянка (зазвичай прикрита навколишньою шерстю), де зосереджені сальні й пахучі залози. В самиць в задній частині живота знаходяться два соски. Передні кінцівки чотирипалі, задні трипалі та з довшими кігтями. Довжина тіла, залежно від породи, 25 — 35 см. Дорослий мурчак-самець важить 800—1500 г, а самка — 600—1200 г. По боках, ближче до задньої частини тулуба, можуть накопичуватися невеликі запаси підшкірного жиру.

Природне забарвлення брунатнувато-сіре, зі світлішим черевцем. Виведено багато порід, що різняться структурою, довжиною і забарвленням хутра. Породи хатніх мурчаків поділяються на групи: короткошерсті (селф, агуті і багато інших), довгошерсті (шелті, текселей, перуанська, Меріно та інші), жорсткошерсті (абісинці, американські тедді, рекси і т. д.), безшерсті (Болдуін).

Група морських свинок за харчуванням

Кавії активні переважно в сутінках, їхні предки та здичавілі особини воліють населяти відкриті трав'янисті простори передгірних районів. Живуть невеликими групами в норах, які виривають самі, або займають чужі. Очі забезпечують широкий огляд, проте перед головою знаходиться сліпа зона. У морських свинок розвинений нюх, тому вони здатні спілкуватися, позначаючи територію пахучим секретом і сечею. Слух також гострий і кавії можуть вловлювати звуки частот, нечутних для людини.

Кожен звук кавії має своє позначення. Вагітні свинки або свинки, охочі до спарювання, видають звук, що нагадує спів птаха. Можуть «цвірінькати» від 2-15 хвилин, зазвичай в темну пору доби. Коли морські свинки задоволені або почувають себе дуже добре, то видають звуки, схожі на муркотіння. Роздратовані морські свинки швидко труть нижні та верхні різці одні об одних, видаючи порівняно голосне шарудіння.

Статевої зрілості самиці досягають у віці 7-8 тижнів, самці — 8-12 тижнів, залежно від породи. Розмножуватись, даючи здорове потомство і лишаючись в доброму стані самі, кавії починають з 6-имісячного віку. Кавіям властива полігамія, проте відокремлені пари самець-самка також без проблем живуть і розмножуються. За сприятливих умов, кавії дають приплід в будь-яку пору року, тічка відбувається раз на один-півтора місяці та триває 1-2 дні. Вагітність триває 59-72 дні. В приплоді може бути від 1 до 5 дитинчат, зрідка до 13, в першому як правило 1. Кавії народжуються сформованими і вже впродовж кількох годин після появи на світ здатні самостійно пересуватися. Самці дружелюбно ставляться до новонароджених і молодняка, проте самиці можуть відмовитися від приплоду, якщо в перші години він набуде стороннього запаху, наприклад, якщо дитинча візьме в руки людина. Самиці годують молоком терміном до місяця.

Тривалість життя морських свинок у середньому — близько 5-7 років. При належному догляді й умовах утримання, доживають до 15-річного віку.

Сіно — основа раціону кавій

Морські свинки харчуються рослинною їжею: травами, злаками, меншою мірою фруктами і овочами. Різці тонкі та, як характерно для гризунів, постійно ростуть, тому потребують сточування об жорстку їжу.

У домашніх умовах якісне сіно — основний корм морських свинок. Воно повинно бути у них у вільному доступі як взимку, так і влітку. З причини особливої будови травної системи, свинки споживають їжу часто і маленькими порціями. Сіно сприяє нормалізації роботи травного тракту, окрім того, завдяки сіну належним чином сточуються зуби. На другому місці зерновий корм або комбікорм — спеціальні суміші для свинок, що продаються в зоомагазинах і на зооринках. Залежно від виробника він може містити в собі пшеницю, ячмінь, овес, просо, кукурудзу, горох, арахіс, насіння соняшника, зерновий гранулят та вітамінно-смакові добавки. Морським свинкам не властиво переїдання. Комбікорм потрібно розводити зерновим або готовим гранульованим кормом, слідуючи процентному співвідношенню.

Зазвичай зернові корми дають морським свинкам двічі на день невеликими порціями (одна-дві столові ложки). Вагітних і годуючих самиць годують 3-4 рази на добу. Щоб забезпечити морську свинку необхідними вітамінами, треба додавати в її раціон свіжі овочі і фрукти (буряк, огірок, морква та ін.). Попередньо овочі і фрукти необхідно мити. Морських свинок не можна годувати картоплею, цибулею, бобами, шоколадом. Всі види капусти, моркву, огірки, буряк, яблука та банани можна давати. Разом з тим не є корисною їжею солодкі фрукти / ягоди, такі як груші. Не рекомендується давати варені продукти й каші. Оскільки морські свинки — травоїдні, продукти тваринного походження, в тому числі молоко, ними не засвоюються чи навіть шкідливі. Дорослі морські свинки не засвоюють лактозу, її споживання може призвести до розладу травлення.

Також морських свинок можна годувати різноманітними травами і зеленню, пророщеними злаками. Рекомендується давати таку їжу влітку, а восени і взимку збільшувати частку сіна. Не рекомендується збирати трави біля узбіч доріг та в місцях вигулу собак. Не слід також годувати морських свинок великими порціями капусти, що може спрчинити бродіння, здуття живота. Капусту не варто згодовувати вагітним морським свинкам. Не можна давати терті овочі, багато соковитих кормів, оскільки це призводить до надмірного відростання різців.

Одна з особливостей організму морської свинки в тому, що аскорбінова кислота в ньому не виробляється. Влітку звірята отримують її з соковитими кормами, а в холодну пору року аскорбінову кислоту, в разі нестачі її в їжі, спеціально додають у їжу або воду. У середньому, на добу свинка повинна споживати не менше 30 мг вітаміну С. Вітаміни груп В і К засвоюються у них тільки при повторному проходженні по травному тракту. Таким чином, поїдання посліду необхідно морським свинкам, щоб бути здоровими.

Воду кавії отримують з рослинної їжі, проте потребують і пити її окремо. В клітках морських свинок обов'язково повинна бути встановлена поїлка з чистою водою — навіть якщо здається, що тварина не п'є. Якщо в клітці проживає одна свинка, то обсяг поїлки повинен бути 250 мл. Вагітні та годувальниці самки п'ють більше рідини. У напувалку щоденно слід додавати вітамін С. Воду потрібно міняти щодня, адже додавання вітамінів сприяє появі бактерій[5][6].

Морські свинки, завдяки своїй спокійності та простоті утримання — популярні домашні тварини, навіть маленькі діти можуть легко доглядати за ними. Але не рекомендується на постійно заводити свинок дітям молодше 7 років, оскільки мала дитина може з необережності травмувати тварину. Морські свинки практично ніколи не кусаються і не пошкоджують предмети господарства. Виняток — вони можуть згризати папір, картон, якщо не мають досить жорсткої їжі для сточування зубів. Морських свинок можна привчити відгукуватися на кличку. На повернення господарів та дії, які супровджують подачі їжі, кавії реагують радісним хрюканням. При доторку та погладжуванні видають різні звуки, люблять сидіти на руках. Ці тварини можуть самі сигналізувати, що голодні, голосним свистом.

Утримуються в клітках з підстилкою з пресованої тирси або стружки середньої фракції. Деякі свинки жують тирсу, що може викликати запор у тварини. Також тирса хвойних порід може спричинити алергію у свинок (проявляється чханням, тварина часто чухається). Для морських свинок небезпечні падіння навіть з маленької висоти, це може спричинити струс мозку і навіть загибель[5][6].

• Куприенко С.А. Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма / Под ред. С.А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 418 с. — ISBN 978-617-7085-03-3. (рос.)

• Свинка морська // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Морські свинки Офіційний український сайт про морських свинок.