Щирець

Щирець розташований в Опіллі на правому березі річки Щирець, притоки Дністра, за 25 км на південний захід від Львова на залізничній лінії Львів — Стрий — Чоп.

Про Щирець уперше згадується в літописі під 1113 роком (за іншими даними — 1125) як про руське поселення.

Стародавній Щирець містився на невисокому, пласкому пагорбі (тепер тут центральна площа Щирця). Місто зі всіх боків було оточене мурами, підступитись до яких було доволі важко: з західного боку пагорба протікав (і нині протікає) невеликий струмок, який впадав у інший, більший струмок (притока річки Щирки), що проходив з південного боку пагорба, а зі сходу була річка Щирка. Щоб утруднити доступ до стін, на струмках зводили греблі. Отже місто з трьох боків оточували водні перепони і болота. Лише з півночі не існувало таких перепон, тому там було вирито глибокий рів (тепер тут проходить дорога на сусіднє село Піски).

1241 — Щирець знищений монгольським військом.

1391 — Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський[3], посприяв створенню в Щирці римо-католицької парафії.

1397 — польський король Владислав II Ягайло надав містові магдебурзьке право.

1516 — Щирець спалений і знищений татарами.

13 листопада 1509 року король Сигізмунд I Старий у Львові видав привілей, за яким Щирець повторно отримував магдебурзьке право та дотацію. Причиною цього було знищення міських привілеїв.[4]

У податковому реєстрі 1515 року в місті документується піп (отже, уже тоді була церква) і міський млин[5].

У 1516 році король знову видав привілей для міста, яке перед цим спалили татари: Щирець на 8 років звільнявся від данин і поборів.[4]

XVI—XVII  ст. — місто кілька разів руйнують татари.

В червні 1594 року король Cигізмунд ІІІ Ваза в Стокгольмі видав привілей, за яким війтівство в Щирці отримав Себастьян Собеський.[6]

1621 — Щирець спалений татарами.

1638 — місто постраждало від великої пожежі, про що згадано у Львівському літописі: «В тім же року 1638 весна було барзо сухая, не хотіл дощ падати… Радимно вшистко вигоріло, Яворув, Тишовці, Щирець міста погоріли…»[7]. Приблизно того ж часу місто вславилося виробництвом гіпсу та вапна.

1645 — з Щирецького ключа на хоругви князя Вишневецького і частини німецьких найманців з королівської гвардії, крім встановленої норми, було забрано продуктів ще на 10 389 флоринів.

1648—1654 — жителі Щирця брали участь у визвольній війні українського народу, особливо в період, коли військо Богдана Хмельницького підійшло під Львів.

1662 — зазначено, що через постій військового обозу в Щирці під час польсько-шведської війни жителі його зовсім розорені, більшість ланів не засіваються.

У складі імперії Габсбурґів

Щирець на початку ХХ ст.

1772 — після першого поділу Польщі місто ввійшло до складу володінь Габсбурґів (того часу належало родині Потоцьких).

Станом на 1808 у колонії Розенберґ мешкали 54 протестанти[8].

XIX ст.— у Щирці діяли каменярня та фабрика гіпсу.

1873 — через Щирець прокладено «залізницю Ерцгерцога Альбрехта», яка з'єднала міста Львів і Стрий.

1888 — у Щирці створили першу в Галичині філію Руського педагогічного товариства (згодом т-во «Рідна школа»).

3 березня 1918 в місті відбулось «свято державності та миру» (віче на підтримку дій уряду Української Народної Республіки), в якому взяли участь близько 10 000 осіб[9].

У 1880 році в Щирці мешкало 1754 особи: 1385 євреїв, 103 німці, 183 поляки та 112 українців. 1900 року було 1730 мешканців: 1324 євреї, 166 греко-католиків, 138 римо-католиків та 102 особи інших віросповідань. 1910 року — 1614 мешканців: 1264 євреї, 165 українців, 113 поляків, 62 німці.

У 2001 році було 5496 мешканців. Склад населення в селищі за рідними мовами у 2001 році був таким:

Виробництво будівельних матеріалів (гіпсовий завод).

В смт Щирець є одна ЗОШ та Ліцей імені Героя України Богдана Ільківа.

Щирець відомий визначними архітектурними пам'ятками:

• Оборонний костел святого Станіслава (1556). Внесений до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 462/1-2.
• Троїцька церква XVI ст. з дзвіницею (XVIII ст.) і мурами (УГКЦ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 463/1-2.
• Оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVI ст.) з мурами та оборонною вежею (формально належить до громади с. Піски, але розташована поблизу центру Щирця) (ПЦУ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 479/1-2. Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії ПЦУ.

• 
  Церква Пресвятої Трійці
• 
  Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці
• 
  Будинок колишньої військової частини
• 
  Пам'ятник на честь скасування панщини
• 
  Костел св. Станіслава
• 
  Дзвіниця костелу св. Станіслава

• 
  Пам'ятник Шевченку
• 
  У середмісті Щирця
• 
• 
• 
• 
• 
  Зразок типово щирецької архітектури — житловий дім (1930-ті роки)

Німецькі колонії Львівського повіту

• Ю. З. Данилюк, Д. Я. Вортман. Щирець // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 686. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
• Shtcherzetz // Shtetl Finder. — 1980. — P. 91. (англ.)
• Szczerzec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 851. (пол.) — S. 851. (пол.)
• Szczerzec // Encyclopedia of Jewish Life. -2001. — P. 1276. (англ.)

• Облікова картка на порталі ВРУ^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Замки та храми України
• «Містечко Щирець» (сайт селища)
• Shchirets, Ukraine (англ.)
• План поселення Розенберг, 1939^{[недоступне посилання з травня 2019]} (нім.)