Казимеж Гілярський

Казимеж Гілярський (пол. Kazimierz Gilarski; нар. 7 травня 1955, Рудоловичі, ПНР — пом. 10 квітня 2010, Смоленськ, Росія) — бригадний генерал Збройних сил Польщі.

Казимеж Гілярський
Народження 7 травня 1955(1955-05-07)
Рудоловичі, Ґміна Розьвениця, Ярославський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Смерть 10 квітня 2010(2010-04-10) (54 роки)
Смоленськ, Росія
Авіакатастрофа під Смоленськом 10 квітня 2010 року
Поховання Військові Повонзки
Країна  Польща
Освіта Q9380812?
Звання бригадний генерал
Нагороди
 Казимеж Гілярський у Вікісховищі
Могила генерала Казимежа Гілярського на цвинтарі Повонзки

Життєпис

У 1974–1978 роках був курсантом Вищої офіцерської школи механізованих військ імені Тадеуша Костюшка у Вроцлаві. Професійну військову службу розпочав у 1978 році в штабі Варшавського гарнізону, обіймаючи послідовно посади командира взводу та заступника командира почесної варти. У 1982–1991 роках був помічником начальника відділу військових церемоній та заходів, старшим офіцером та начальником оперативного відділу. Був співавтором Військового церемоніалу.

У 1989 році закінчив Краківський педагогічний університет та аспірантуру з педагогіки у Національній академії оборони.

У 1993 році призначений заступником командира гарнізону та отримав звання полковника. Восени 2005 року став комендантом Варшавського гарнізону. 11 листопада 2006 року отримав звання бригадного генерала[1] та призначений командувачем Варшавського гарнізону.

Загинув 10 квітня 2010 року в катастрофі польського літака Ту-154М у Смоленську.

15 квітня 2010 року маршал Сейму, виконуючий обов'язки Президента Республіки Польща, Броніслав Коморовський, посмернто присвоїв Казимежу Гілярському звання генерала дивізії[2].

24 квітня похований у меморіалі жертв Смоленської катастрофи на Військовому цвинтарі Повозки[3].

Приватне житття

Був одруженим, мав дочку та сина. Цікавився військовою історією, спортом та туризмом. Володів німецькою мовою.

Відзнаки
  • Командорський Хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2010)[4]
  • Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі (2008)[5]
  • Лицарський Хрест Ордена Відродження Польщі (2004)[6]
  • Золотий Хрест Заслуги (1999)[7]
  • Срібний Хрест Заслуги (1991)
  • Срібна Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні» (1988)
  • Золота Медаль «За заслуги в обороні країни» (1998)
  • Золота Медаль «За охорону національних пам'яток» (2008)
  • Почесний знак «Bene Merito» (2009)[8]
  • Відзнака парашутиста
  • Великий Хрест Ордена Заслуг (2008, Португалія)[9]
  • Почесний знак «За заслуги перед Підкарпатським воєводством» (посмертно, 2010)[10]
  • Почесний знак «За заслуги перед Варшавою» (pośmiertnie, 2010)[11]
  • Почесний громадянин Радзиміна

Примітки
  1. M.P. z 2006 r. nr 87, poz. 895
  2. Komunikat Nr 161/VI kad. sejm.gov.pl. 16 квітня 2004. Процитовано 17 квітня 2010.
  3. Pogrzeb gen. Kazimierza Gilarskiego. interia.pl. 24 квітня 2004. Процитовано 24 квітня 2010.
  4. M.P. z 2010 r. nr 40, poz. 587 – pkt 34.
  5. M.P. z 2009 r. nr 17, poz. 222 – pkt 1.
  6. M.P. z 2005 r. nr 7, poz. 92 – pkt 15.
  7. M.P. z 2000 r. nr 5, poz. 89 – pkt 26.
  8. Wręczenie przez ministra Radosława Sikorskiego odznaki Bene Merito. msz.gov.pl. 14 listopada 2009. Архів оригіналу за 5 серпня 2012.
  9. Chancelaria das Ordens Honoríficas Portuguesas (порт.). dre.pt. Процитовано 12 września 2010.
  10. Odznaka Zasłużony dla Województwa Podkarpackiego. podkarpackie.pl. Процитовано 19 вересня 2011.
  11. Zasłużony dla Warszawy”. warszawa.pl. 8 września 2010. Процитовано 16 maja 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.