Кактусова миша

Ка́ктусова ми́ша (Peromyscus eremicus) — вид гризунів родини хомя'кових (Сricetidae). Відноситься до роду близькоспоріднених мишей під латинською назвою Peromyscus.[2]

?
Кактусова миша

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Placentalia)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Мишовиді (Myomorpha)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Неотомові (Neotominae)
Рід: Peromyscus
Вид: P. eremicus
Peromyscus eremicus
(Baird, 1858)

Розповсюдження P. eremicus у Північній Америці
Посилання
Вікісховище: Peromyscus eremicus
EOL: 1037778
ITIS: 180286
МСОП: 16659
NCBI: 42410
Fossilworks: 50244

Опис

Кактусові миші легкі, між 18 і 40 г ваги. Самиці важать трохи більше за самців і значно більші за розмірами тулуба, вух, нижньої щелепи і черепа в цілому. Кактусових мишей можна визначити по голим ступням задніх кінцівок і майже голими хвостами, які, як правило, такої ж довжини чи довші за саме тіло тварини. Їх вуха майже лисі, великі і перетинчасті. Хутро довге і м'яке; забарвлення залежить від конкретного підвиду, а також від місця мешкання. Зазвичай колір хутра варіюється від вохрового до корицевого, живіт і боки білі, а верх голови злегка сіруватий.[3] Самиці, як правило, трохи світліші самців, а мишенята сіріші за своїх батьків.

Ареал та раціон

Кактусові миші розповсюджені у сухих пустелях південного заходу США і на півночі Мексики, а також на островах біля узбережжя Каліфорнії і Мексиканської затоки.[4][5] Низькі середні температури та відсутність мескіта (prosopis juliflora), яка входить у основний раціон миші, можуть обмежити північну межу мешкання.[3] Кактусові миші симпатричні з чотирма іншими видами мишей даної місцевості: каліфорнійська миша, каньйонна миша, пустельна миша Єви і мескітова миша. Кактусові миші ведуть нічний спосіб життя і харчуються насінням, мескітовими бобами, горішками каркаса (Céltis), комахами і зеленою рослинністю.[3] Види з Південної Каліфорнії мають позитивний результат на хантавірус.[6]

Посилання

  1. {{{assessors}}} (2008). Peromyscus eremicus. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 3 вересня 2009. Ця база даних включає у себе коротке обґрунтування того, чому цей вид у найменшій загрозі.
  2. National Park Service Website(англ.)
  3. Veal, Rita; Caire, William (1979). Peromyscus eremicus. Mammalian Species (American Society of Mammalogists) (118): 1–6. doi:10.2307/3503858. Архів оригіналу за 18-03-2012. Процитовано 13-12-2016.(англ.)
  4. Brand, Leonard R.; Ryckman, Raymond E. (1968). Laboratory Life Histories of Peromyscus eremicus and Peromyscus interparietalis. Journal of Mammalogy 49 (3): 495–501. PMID 5670808. doi:10.2307/1378208. Вказано більш, ніж один |last1= та |last= (довідка); Вказано більш, ніж один |first1= та |first= (довідка); Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |pmid= та |PMID= (довідка)(англ.)
  5. Superfamily Muroidea. Pp. 894—1531 in Mammal Species of the World a Taxonomic and Geographic Reference. D. E. Wilson and D. M. Reeder eds. Johns Hopkins University Press, Baltimore.
  6. Journalof the Society Of Vector Ecologists, Volume 26, Issue 2 (Грудень 2001)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.