Каменський Степан Тимофійович

Степа́н Тимофі́йович Каме́нський (Камі́нський) (24 грудня 1880 (5 січня 1881), Миколаїв 22 квітня 1946, Одеса) — український педагог та науковець у галузі суднобудування, художник, професор.

Степан Каменський
Народився 24 грудня 1880 (5 січня 1881)(1881-01-05)
Миколаїв
Помер 22 квітня 1946(1946-04-22) (65 років)
Одеса
Місце проживання Миколаїв, Одеса
Країна Російська імперія
 СРСР
Національність українець
Alma mater Петербурзький політехнічний інститут
Галузь суднобудування
Заклад Чорноморський суднобудівний завод
Одеський політехнічний інститут
Одеський інститут інженерів водного транспорту
Посада декан суднобудівного та судномеханічного факультетів Одеського політехнічного інституту
Звання професор

Життєпис

Народився в Миколаєві в родині робітника. Через скрутне матеріальне становище родини отримував освіту екстерном, вступив до 5-го класу реального училища, яке закінчив з оцінкою «відмінно». Після навчання в училищі служив в управлінні робіт Миколаївського порту. З 1902 до 1908 навчався на кораблебудівному факультеті Петербурзького політехнічного інституту, здобув звання морського інженера. Після закінчення навчання повернувся до Миколаєва та почав працювати на заводі «Наваль» (нині Чорноморський суднобудівний завод). У 1908—1909 роках займався будівництвом серії мінних крейсерів. З 1909 був помічником будівника, брав активну участь у розробленні робочих креслень першого у світі підводного мінного загороджувача «Краб» за проектом конструктора Михайла Нальотова.

У 1909 році переїхав до Одеси. Працював в Одеському морському торговельному порту (1909–19) та одночасно в Адміралтействі, Російському товаристві пароплавства та торгівлі. Безпосередньо на місці переймав досвід постановки роботи на великих суднобудівних заводах в Гамбурзі, Бремені, Кілі, Берліні, Лондоні, Саутгемптоні, Галлі, Глазго, Шеффілді, Антверпені, Льені. 1920 року викладав на курсах з підготовки техніків шляхів сполучення. Від 1921 — професор, декан суднобудівного факультету Одеського політехнічного інституту. У 1923—1924 роках був директором судноремонтного завода № 1. У 1924–19228 займав посаду головного інженера Чорноморсько-Азовського пароплавства. За час роботи на флоті виконував ряд відповідальних робіт: зняття з каменів міноносця «Занта», підйом підводного човна «Лебідь» та інших. 1928 року був репресований, відбував ув'язнення у Соловецькому таборі особливого призначення. Після звільнення у 1932 році повернувся до Одеси, працював старшим інженером Чорноморського басейну. Паралельно займався педагогічною і науковою роботою. З 1932 року викладав на кафедрі архітектури і проектування Одеського інституту інженерів водного транспорту. У 1934 році організував та став першим завідувачем кафедри судноремонту у цьому виші. У роки німецько-радянської війни перебував в Одесі, працював завідувачем майстернями Одеського політехнічного інституту. У 1944—1946 роках був професором та завідувачем кафедри, а згодом деканом судномеханічного факультету Одеського політехнічного інституту.

Раптово помер 22 квітня 1946 року по дорозі додому з інституту, де він ще в цей день читав лекції.

Родина

  • Старший брат археолога, краєзнавця та громадського діяча Феодосія Камінського.
  • Був одружений з Марією Луківною — дочкою Луки Федоровича Донського, одного з великих миколаївських підприємців, що володіли «Заводом сільськогосподарських машин братів Донських» (нині завод «Дормашина»).

Наукова діяльність

Наукові дослідження Степана Каменського стосуються технології суднобудування, судноремонту та навігації. Є автором декількох посібників. Серед них:

  • «Постройка судов» (1928),
  • «Внутреннее устройство морских судов» (1935),
  • «Конструкция корпуса морских судов» (1939),
  • «Освидетельствование и ремонт корпуса судов» (1940),
  • «Технология судостроения» (1941; 1944).

Мистецька діяльність

У 1910-х роках навчався живопису в Киріака Костанді. У 1923 став членом Товариства художників імені Киріака Костанді.

Участь у виставках:

Упродовж 1934–41 та 1944–46 відбувалися персональні виставки Степана Каменського в Одеському інституті інженерів водного транспорту.

Література

  • Залесский Н. А. «Краб» — первый в мире подводный заградитель. Ленинград, 1988; Художественное общество им. К. К. Костанди: Каталог выставки. О., 2003. (рос.)
  • Энциклопедический словарь «Николаевцы, 1789—1999 г.г.», г. Николаев, «Возможности Киммерии», 1999 (рос.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.