Великі Канівці

Великі Канівці — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Чорнобаївській селищній громаді. Населення становить 1397 осіб.

село Великі Канівці
Герб
Країна  Україна
Область Черкаська
Район/міськрада Золотоніський район
Громада Чорнобаївська селищна громада
Рада Чорнобаївська селищна рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване до 1648
Населення 1397
Площа 0 км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19930
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°35′59″ пн. ш. 32°21′12″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 113[1] м
Водойми річка Ірклій
Відстань до
обласного центру		 44 км
Найближча залізнична станція Золотоноша
Відстань до
залізничної станції		 30 км
Місцева влада
Адреса ради смт. Чорнобай
Карта
Великі Канівці
Великі Канівці
Мапа

Назва

Назва села походить від перших мешканців Великих Канівців — переселенців з Канева та навколишніх сіл, які й заснували це село.

Історія

Перша документальна згадка про Великі (Ближні) Канівці датована 1648 року. Очевидно, що вона є пізнішою за заснування села.[2]

За Гетьманщини Великі Канівці входили як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року вже як сотенний центр у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

У 1779 році у Великих Каневцях була Преображенська церква[3][4][5]

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Великі Канівці в 1781 році увішли до Золотоніського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1787 року у Великі Канівці зазначені як містечко Канівці у якому проживало 596 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: таємного радника, сенатора Миколи івановича Неплюєва, бунчукового товариша Максима Требинського, городничого золотоніського Секунд-майора Іваненка.[6]

У ХІХ ст. Великі Канівці були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.

Село є на мапі 1812 року.[7]

У другій Світовій війні брали участь 570 односельців, з них загинула 421 особа, а 143 осіб нагороджені орденами й медалями.

На території Великих Канівців розташовувалась центральна садиба радгоспу ім. Котовського, який обробляв 4359 га земельних угідь, у тому числі 4233 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, а було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні — бджільництво, шовківництво, птахівництво. У 1960-х роках тут була середня школа, у якій навчалося 259 учнів, будинок культури із залом на 450 місць, дві бібліотеки з фондом 17,7 тис. книг.

Монументи, пам'ятники

У селі споруджено пам'ятник борцям за встановлення Радянської влади, пам'ятник капітану А. О. Калініну, який загинув, визволяючи село від німців, обеліск Слави односельцям, що полягли в Другій Світовій війні.

Відомі люди

У Великих Канівцях народилися:

Див. також

Примітки
  1. Прогноз погоди в селі Великі Канівці
  2. Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
  3. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 582 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  5. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 456-457 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  6. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 252
  7. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела
  • Великі Канівці // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Черкаська область / Ред. кол. тому: Стешенко О. Л. (гол. редкол.), Гольцев Є. М., Горкун А. І., Дудник О. М., Зайцев М. С., Звєрєв С. М., Зудіна Г. М., Коваленко В. Я., Кузнецов С. М., Курносов Ю. О., Непийвода Ф. М., Степаненко А. О., Тканко О. В. (заст. гол. редкол.), Храбан Г. Ю., Червінський О. А. (відп. секр. редкол.), Шпак В. Т. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 723.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.