Капніст Ростислав Ростиславович

Народився 20 лютого 1875 року у Полтавській губернії, у родині графа[1][5][6] Ростислава Петровича Капніста, нащадка українського дворянського роду, засновники якого були вихідцями з грецького строва Занте (нині — Закінф), що належав Венеційській Республіці[3].

Успадкував великі землеволодіння у Хорольському повіті Полтавської губернії[3]. Мав вищу освіту[1]. Навчався в Одеському і Полтавському реальних училищах, агрономній школі[3]. Колекціонував українські старожитності[2]. Зібрав значну колекцію зброї, предметів побуту та картин, що експонувалася у 1912 у Санкт-Петербурзі на виставці «Ломоносов та часи Єлизавети Петрівни» (розграбована в Судаку під час захоплення Криму більшовиками)[3]. Був уповноважений Земського Союзу[1]. Надавав фінансову допомогу революціонерам, допомагав більшовикам ввозити з-за кордону примірники газети «Искра»[3].

Двоюрідний дід графа (рідний брат його діда Петра Васильовича Капніста) — український поет, драматург і громадсько-політичний діяч Василь Васильович Капніст (1758—1823)[7]. Все життя Василь Капніст прожив у Великій Обухівці на Полтавщині[8]. Своїх селян граф відпустив на волю, а його сини — Олексій та Семен — були декабристами[2][8].

Ростислав Капніст одружився на Анастасії Дмитрівні Байдак (*1882—†1930) із роду кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка[3][9][10], гетьмана Павла Полуботка[9][10][11] та козацько-старшинського роду Дуніних-Борковських[9]. Вона знала 8 мов[12].

У 1904 році у подружжя народилася донька Єлизавета (†1921). У 1907[13] — син Василь (†1926). У 1908 — Григорій (†1976[13]). У 1910 — Андрій (†1989). У 1914 — наймолодша Маріетта (†1993, у майбутньому — радянська і українська акторка театру і кіно, заслужена артистка УРСР).

Родина жила в Санкт-Петербурзі, у сімейному особняку на Англійській набережній. В гості до Капністів приходили найвідоміші городяни, серед яких був і Федір Шаляпін, за деякими даними, закоханий у Анастасію Дмитрівну[14]. Наймолодшій Мірочці (так Маріетту звали рідні та друзі) Шаляпін давав уроки вокалу і хвалив її першу сценічну роботу в домашньому спектаклі[14].

Діти кінець 1910-х	Діти кінець 1910-х-початок 1920-х	Наймолодша донька Мірочка 1920-ті-1930-ті

Після Жовтневого перевороту родина переїхала на дачу у Судак, де жила бабуся[15]. З 1920 року, коли більшовики захопили Крим, граф Капніст мав, як і всі дворяни, ходити в місцеву управу відзначатися[14].

13 січня 1921 року більшовики розстріляли графа — за звинуваченнями у допомозі Добровольчій армії та активну участь у повстанні кримських татар 1918 року[3] (реабілітований 29 червня 1995 року прокуратурою Автономної республіки Крим[1]). Перед розстрілом граф три тижні провів у підвалі судакської ЧК разом з Аделаїдою Герцик та іншими в'язнями. «Графу К.» присвячений перший з п'яти «Підвальних нарисів» Аделаїди Герцик, що має назву «Todesreif» (з німецької — «Готовий до смерті») — у ньому вона описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми[16].

Марія Капніст про смерть батька розповіла журналістам таке:

«Коли з'явилася «надзвичайка» — було вивішено оголошення: всім дворянам, титулованим особам прийти в ГПУ, інакше розстріл. Коли хтось запитав батька: «Ти підеш?» — він відповів: «Я не боягуз». «Я благаю, тато, не ходи!». Він пішов. А у нас був такий круглий стіл. І ось я пам'ятаю стакан — раптом сам розбився на дрібні шматочки, ніби хтось його вдарив. Пізно ввечері тато повернувся, але наступного дня його забрали. Потім його розстріляли...»[17]. Оригінальний текст (рос.) «Когда появилась «чрезвычайка» — было вывешено объявление: всем дворянам, титулованным особам прийти в ГПУ, иначе расстрел. Когда кто-то спросил отца: «Ты пойдешь?» — он ответил: «Я не трус». «Я умоляю, папа, не ходи!». Он ушел. А у нас был такой круглый стол. И вот я помню стакан — вдруг сам разбился на мелкие кусочки, как будто кто-то его ударил. Поздно вечером папа вернулся, но на следующий день его забрали. Потом его расстреляли...».

У 1921 році більшовики також зруйнували дачу-особняк Капністів[13]. Вдові і дітям графа вдалося уникнути арешту[13]. Згодом Григорій (у 1930) та наймолодша Маріетта (у 1941) — були репресовані.

Мав п'ятьох дітей: Єлизавету (*1904-†1921), Василя (*1907[13]-†1926), Григорія (*1908-†1976[13]), Андрія (*1910-†1989) та Маріетту (*1914-†1993). Єлизавета померла у 1921 році, через два дні після розстрілу батька, від «нервового раптового паралічу»[18]. Василь, за даними «Літературної газети», — потонув, а Андрій змінив графське прізвище на Копніст[19]. Григорій — з 1922 року працював чорноробом по радгоспам і в лісництвах, з 1925, після закінчення школи, — рахівником в екскурсійному бюро, з осені — в дорожньому відділі комунального господарства в Москві[13]. Потім — техніком-топографом в бюро «Волгостроя»[13]. 26 квітня 1930 — арештований в Москві, засуджений до 3 років заслання і відправлений в Східносибірський край[13]. Пізніше — звільнений, працював топографом[13]. Помер у Ярославлі у 1976 році[13].

Онука Радислава — донька Маріетти. Народилася у 1950 році[10], у тюремній лікарні Степлагу, в Казахстані, де Марія Капніст жила на поселенні і працювала у вугільних копальнях. Ім'я дівчинці Марія дала на честь героїні оповідання Максима Горького «Макар Чудра»[20]. Радислава закінчила Харківський політехнічний інститут, працювала на Харківському авіаційному заводі інженером-технологом[20]. Має двох синів — Ростислава та Георгія Капніста[20]. Та двох онуків — Ярослава Ростиславовича та Ростислава Ростиславовича (останній народився 22 березня 1996 року)[20].

Ось що у 2005 році Радислава Капніст розповіла про своїх дітей на онуків журналістам:

«Моєму старшому синові Ростиславу 33 роки, у нього двоє дітей. Онуку Ярославу вже 12 років, а молодший, Ростислав, народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Ростиславівни. Він — Ростистав Ростиславович-молодший, як його прадід. Молодший син — Георгій Капніст — творча натура. Йому 20 років, вчиться на 3-му курсі Банківської академії. У нього чудовий стиль письма, може годинами писати наукові роботи. Георгій серйозно вивчає родовід Капністів»[20]. Оригінальний текст (рос.) «Моему старшему сыну Ростиславу 33 года, у него двое детей. Внуку Ярославу уже 12 лет, а младший, Ростислав, родился 22 марта 1996 года, в день рождения Марии Ростиславовны. Он — Ростистав Ростиславович-младший, как его прадед. Младший сын — Георгий Капнист — творческая натура. Ему 20 лет, учится на 3-м курсе Банковской академии. У него великолепный слог, может часами писать научные работы. Георгий серьезно изучает родословную Капнистов».

• Головний герой одного з «Підвальних нарисів» Аделаїди Герцик — «Todesreif» (з німецької — «Готовий до смерті») — у ньому письменниця описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми[16].

• Капністи