Кабардинська мова

У сучасній кабардинській мові 6 голосних, що поділяються на довгі (а, е, и, о) та короткі (э, ы). Всі голосні у кабардинській фарингалізовані.

Вибухові та африкати поділяються на 3 серії: напівдзвінкі, глухі подихові та глухі абруптивні (ейєктивні). Також у кабардинській є подихові та абруптивні спіранти.

Як і в інших мовах адиго-абхазької групи в кабардинській є лабіалізовані фонеми.

У словах, що закінчуються на приголосний, наголос падає на останній склад, а у тих, що закінчуються на голосну, — на другий від кінця.

Іменник у кабардинській мові має такі граматичні категорії, як:

• число: однина та множина
• відмінок: називний, ергативний, післяйменниковий та обставинний
• визначеність та невизначеність
• форма сурядності

У кабардинській мові 2 числа: однина та множина. Форма однини не має власних афіксів, а форма множини позначається афіксом -хэ.

У кабардинській мові 4 відмінки: називний, ергативний, післяйменниковий та обставинний. Ергативний відмінок — це відмінок підмета при перехідному дієслові. Також у кабардинській мові він виконує роль непрямих відмінків: родового, давального та інш. Післяйменниковий відмінок має значення орудного, напрямкового, а також використовується з післяйменниками.

Також у кабардинській мові є категорія належності, яка показує, що об'єкт належить певній особі. Покажчики належності можуть уживатися як префікси або як окремі слова:

Наприклад:

• сиунэ — мій дім
• си ныбжьэгъу — мій друг

Також у кабардинській мові є афікс сурядності «-рэ» (у формах відмінків «-и/-икӀ»):

• Мыщырэ дыгъужьрэ. — Ведмідь та вовк.
• Хьэсэнрымрэ Мэжидымрэ зыпсэлъащ. — Гасан та Мажід побалакали один з одним.

Якісні прикметники у кабардинській мові вживаються після іменника, до якого відносяться, і при відмінюванні приймають на себе

покажчики числа та відмінку. Наприклад:

• унэ хуыжь — білий будинок
• унэ хуыжьыр — білий будинок (наз. в., визн. ф.)
• унэ хуыжьхэр — білі будинки (наз. в., визн. ф.)

Вищий ступінь якісних прикметників утворюється аналітично за допомогою слова «нэхъ»:

• дахэ -> нэхъ дахъэ (гарний -> гарніший, гарніший)
• щӀэ -> нэхъ щӀэ (новий -> новіший)
• фӀы -> нэхъыфӀ (хороший -> кращий)

Зменшена форма вищого ступеня утворюється за допомогою слова «тӀэкӀукӀэ»:

• нэхъ тынш -> тӀэкӀукӀэ нэхъ тынш (легше/легший -> трошки легше/легший).

Найвищий ступінь прикметників утворюється за допомогою суфіксів -щэ, -Ӏуэ, -бзэ, -пс, -кӀей. Наприклад:

• лъага -> лъагащэ (високий -> найвищий).

Складні форми найвищого ступеня утворюються за допомогою повторення прикметників:

• нэхъ хахуэхэм я нэхъ хахуэхэж — найхоробріший з хоробрих.

Відносні прикметники на відміну від якісних ставляться перед іменником, не утворюють ступенів порівняння та не мають покажчиків числа та відмінку (у залежній формі).

У кабардино-черкеській мові є особові займенники 1-ї та 2-ї особи: «сэ» (я), «уэ» (ти), «дэ» (ми) та «фэ» (ви). Замість особових займенників 3-ї особи вживаються самостійні форми вказівних займенників.

Відмінювання особових займенників:

Займенники мають залежні та самостійні форми. Залежні форми вживаються разом з іменником і не відмінюються за числом та відмінком, самостійні вживаються у самостійній позиці та замість особових займенників 3-ї особи.

Числівники поділяються на кількісні, кратні, порядкові та розділові. Усі кількісні числівники, окрім числівника «зы» (один), уживаються після іменника, до якого відносяться. Порядкові числівники вживаються перед іменником. Наприклад:

• зы унэ — один будинок
• унэщыр — три будинки.

Кількісні числівники у формі називного відмінку:

Дієслово у кабардинській мові має категорії способу, стану, часу, особи, числа та інш.

Розрізняються 8 способів:

• дійсний
• питальний
• бажальний
• наказовий
• умовний
• суб'юнктив
• спосіб здивування
• спосіб вірогідності

Розрізняються фінітні та інфінітні форми дієслова. Фінітні форми означають головну дію, яка не залежить від якогось іншого дієслова. Інфінітна форма означає додаткову дію, залежну від основної.

Фінітні форми у позитивній формі мають такі закінчення:

• -р
• -щ (копула-суфікс)
• -т (покажчик минулого часу)
• -кӀэ (підтверджувально-питальна форма)

До інфінітних форм належать:

• Форми умовного способу з суфіксами -мэ/-м, -кӀэ
• Допустова форма на -ми (тхэми — хоча пише)
• Форми дієслова з суффіксом -ху/-хукӀэ, що виражає одночасність дії з основною дією.
• Невизначена форма дієслова (масдар):
  кӀуэн — йти

Дієслова поділяються на динамічні та статичні.
Динамічні дієслова висловлюють процес дії, а статичні — стан, результат або предикативні форми. Ці типи розрізняються за формами теперішнього часу: динамічні дієслова у теперішньому часі мають префікс -о- (-уэ-) та факультативний суфікс -р, а статичні — копулу-суфікс -щ.
Наприклад:
сэ ар собзы(р) — я ріжу те
дэ солажьэ(р) — ми працюємо
сэ сокӀуэ(р) — я йду
сэ сокӀуэркъым — я не йду
сэ сыщытщ — я стою
сэ ар сиӀэщ — я маю те
ар студентщ — він студент

Перехідні дієслова зазвичай мають додаток у називному відмінку та підмет у ерґативному. При неперехідних дієсловах прямий додаток відсутній, а суб'єкт стоїть у називному відмінку.

Також ці 2 типи дієслів розрізняються послідовністю особових афіксів та правилами щодо їхнього вживання.

Дієслова у кабардинській можуть мати особові показники не тільки суб'єкта (підмета), а й прямого і непрямого об'єктів (додатків).

Дієслова, що мають лише один особовий показник, називаються одноособовими, а ті, що мають декілька, — багатоособовими.

У двоособовому перехідному дієслові на першому місці стоїть префікс прямого додатку, а після нього — префікс суб'єкта (підмета). А у двоособовому неперехідному на першому місці — префікс суб'єкта, а потім — префіксі непрямих додатків.

Особові префікси:

У інтервокальній позиції (між двома голосними) особові показники с-, у- та ф- змінюються на з-, б-, та в- (див. у таблиці нижче).

Усі неперехідні дієслова у формах минулих та майбутніх часів уживаються без показника 3-ї особи, в той час як у перехідних дієслів завжди є префікс суб'єкта 3-ї особи и-/е-.

У теперішньому часі неперехідні дієслова мають показник суб'єкта 3-ї особи -ма. Наприклад:
ЩӀалэр макӀуэр. — Хлопець іде.
Шыр мажьэ. — Кінь біжить.

Приклад особового відмінювання неперехідного дієслова «кӀуэн» (йти):

Приклад особового відмінювання перехідного дієслова «лъэгъун» (бачити):

Форми часу поділяються на 2 типи, що висловлюють відношення дії до теперішнього моменту та до моменту у минулому.

• I група
  • Теперішній
  • Претеріт — одноразова завершена дія, що відбулася у минулому.
  • Давноминулий — дія, що відбулася у віддаленому минулому.
  • Перфект — дія, яка завершилася до теперішнього моменту.
  • Майбутній категоричний — дія, яка точно має статися у майбутньому.
  • Майбутній можливий — дія, яка може статися у майбутньому за якоїсь певної умови.
  • Аоріст I — миттєва дія у минулому.
• II група
  • Минулий тривалий — тривала дія чи стан, що мають місце у певний момент у минулому.
  • Віддалений претеріт — одноразова завершена дія, що відбулася у віддаленому минулому ('колись давно').
  • Давноминулий віддалений
  • Плюперфект — дія, яка завершилася до якогось моменту у минулому.
  • Майбутній категоричний в минулому — дія у майбутньому, що відбулася б як результат якоїсь дії у минулому. Збігається з формою майбутнього часу суб'юнктиву.
  • Майбутній можливий в минулому
  • Аоріст II — миттєва дія, співвіднесена з певним моментом у минулому.

Часові форми дієслова «кӀуэн» (йти) у формі 1-ї особи однини: