Кардамон

Кардамо́н — загальна назва для декількох рослин родини імбирних (Zingiberaceae) і їх запашного насіння. Кардамон іноді називають «райським зерном».

Кардамон (грец. καρδάμωμον) насіння (плоди) трав'янистої багаторічної рослини Elettaria cardamomum (укр. Кардамон справжній) родини імбирних. Плоди дозрівають на третій рік, мають дуже сильний аромат з камфорними тонами і належать до числа найдорожчих прянощів — через що прозвані «царицею спецій».

Elettaria cardamomum нагадує чагарник з ланцетоподібним листям, досягає у висоту 3-4 метри. Недостиглі плоди рослини коробочки, в поперечному розрізі трикутні, — збирають, сушать на сонці, потім зволожують і повторно сушать. Виходять тригранні капсули білого кольору довжиною від 0,8 до 1,5 сантиметрів.

Кардамон

Ці пікантні, ароматичні прянощі, що походять з Малабарського берегу Індії та Цейлону. Вже за Ведичної доби їх спалювали при прнесенні жертв з нагоди весілля. Рецепти з використанням кардамону згадані в трактатах Чараки та Сушрути. «Камасутра» рекомендувала вживати кардамон коханцям перед зближенням.

Щонайменше з початку III тисячоліття до нашої ери індійський кардамон імпортували купці з Дільмуну — і для потреб власних співвітчизників і для покупців з Месопотамії. Слово «кардамон» було відоме вже у Мікенській Греції. З класичної доби Діоскорид рекомендував кардамон як засіб для полегшення травлення, особливо після важких для шлунку страв та як афродізіак.

За середньовіччя кардамон згадував Авіценна. А за данними Ідрісі його з Малабару везли до Ємену, а вже звідти — до інших країн. В Китаї кардамон був популярним принаймні з часів династії Сун[1].

Сьогодні за обсягами виробництва кардамону перше місце у світі займає Гватемала[2].

Кардамон — звичайний компонент в індійській кухні, цукерках, чаю і масала (чай з додаванням кардамону, кориці, імбиру, бодяну, зерен духмяного перцю і гвоздики).

Чорний кардамон іноді використовується в приправі каррі «гарам масала» (garam masala). На Близькому Сході і в Туреччині зелений порошок кардамону використовується для приготування солодощів і традиційної кави. У Північній Європі кардамон використовується в деяких сортах хліба.

Окрім застосування в кулінарії в Індії та Пакистані його використовують для лікування хвороб, включаючи захворювання зубів і ясен, хвороб горла, закупорки і туберкульозу легенів, запалення повік і розладу травлення. Більш того, повідомляється, що його також використовують як протиотруту під час укусів скорпіонів і змій.

Зерна кардамону

Кардамон найкраще зберігається в стручках; як тільки насіння вичищене або розмолоте, воно швидко втрачає свій аромат. Проте високоякісний мелений кардамон — більш доступний і дешевий, цілком прийнятний замінник. Кардамон — одна з найдорожчих розсипних прянощів.

Оскільки з меленого кардамону аромат швидко вивітрюється, його радять купувати в стручках (коробочках). Перед використанням стручки лущать і плоди перемелюють. Молоти можна не тільки зерна кардамону, а й цілі стручки; правда, аромат у такої прянощі менш виражений.

Кардамон — виражений тонік. На Близькому Сході та в Індії його прийнято додавати до кави і в чай (т. з. бедуїнська кава і чай масала). При цьому зерна кардамону і кави часто перемелюють разом. При поєднанні з іншими спеціями кардамон, як правило, перебиває їх аромат.

Для рецептів, у яких потрібні цілі стручки кардамону, загальноприйнятий еквівалент — 10 стручків відповідають 1 чайній ложці меленого кардамону.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.