Карелі Лев Георгійович

Трудову діяльність розпочав у 1928 році. З 1936 по 1941 навчався в Тбіліському інституті залізничного транспорту ім. Леніна (нині Грузинський технічний університет). Під час німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт. Після демобілізації працював у Головмостобуді міста Москви, де сформував Мостопоїзд. Під його керівництовом було відновлено низку залізничних мостів у Криму, від Джанкоя до Севастополя і Керчі. За завданням Уряду СРСР брав участь в освоєнні цілинних і перелогових земель Північного Казахстану. У 1957 році Лев Карелі ненадовго повертається до Тбілісі, щоб захистити диплом, чому за 16 років до того завадила війна. Темою його дипломного проекту було створення моста з опорами на палях-оболонках великого діаметру за допомогою віброзанурювачів, що він здійснив пізніше при спорудженні моста через Південний Буг у Миколаєві.[1]

У 1950 Мостопоїзд N 444, який очолював Лев Карелі, був передислокований в місто Миколаїв, де під його керівництвом були побудовані унікальні мости:

• стратегічний Трихатський залізничний міст через річку Південний Буг (будівництво розпочато у 1950, зданий в експлуатацію у 1954);[2]
• Варварівський міст — розвідний автомобільний міст через річку Південний Буг в Миколаєві (будівництво розпочато у 1957, зданий в експлуатацію у 1964). Станом на 1964 рік це був найбільший автодорожній міст в СРСР;
• Інгульський міст — розвідний автомобільний міст через річку Інгул в Миколаєві (будівництво розпочато у 1974, зданий в експлуатацію у 1980). До 1996 року Інгульський міст був мостом з найбільшою розвідною частиною в Європі, зараз він поступається менше 6 метрів мосту в Роттердамі.[3]

Загалом Лев Карелі побудував близько 40 мостів різноманітного класу. При будівницітві Варварівського мосту, за який Карелі отримав Ленінську премію, було втілено в практику чимало кардинально нових технологій, за якими пізніше побудували найбільший на той час у Європі міст через Волгу в Саратові (Саратовський міст) і міст Метро в Києві.[4] За його безпосередньої участі мостобудівники відмовилися від смертельно небезпечного методу будівництва мостових опор — за допомогою кесонних камер і перейшли до досконалішого і безпечного для людей — камуфлетного (за допомогою направленого вибуху) методу.[5] Будівництво Варваровського мосту через річку Південний Буг було включено до списку об'єктів показового будівництва Мінтрансбуду СРСР.

• Ленінська премія (1962) — за участь в розробці і впровадженні передових методів спорудження фундаментів глибокого заповнення
• Заслужений будівельник Української РСР
• Орден Трудового Червоного Прапора та медалі СРСР
• Почесний громадянин Миколаєва[6]

У 2016 році на честь Лева Карелі була перейменована колишня вулиця Воровського у Миколаєві.[6]

• А. І. Шушківський. Карелі Лев Георгійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Энциклопедический словарь «Николаевцы, 1789—1999 г.г.», г. Николаев, «Возможности Киммерии», 1999 (рос.)

• Л. Г. Карели, Н. К. Сарычев, А. Л. Френкель, «Монтаж пролётных строений моста через р. Южный Буг», Транспортное строительство, 1963 год, № 4. (рос.)
• Л. Г. Карели, М. Е. Карасин., М. Г. Левенталь, Н. К. Сарычев, А. Л. Френкель, «Строительство автодорожного моста через реку Южный Буг (Из опыта работы Мостопоезда № 444 ордена Ленина треста „Мостострой-1“», Оргтрансстрой Технического управления Государственного производственного комитета по транспортному строительству СССР, 1964. (рос.)