Карел Павлик

Карел Павлик народився в сім'ї вчителя з маленького чеського села Градова Стржімеліце, в Центральночеському краї, в околицях містечка Черні-Костелець (нині Костелець-над-чорно-Лесі), близько 20 км на південь від міста. У 1920 р покликаний в армію, вступив до військової академії і в 1923 році отримав офіцерське звання. Служив в прикордонних і піхотних частинах. У 1932 р був проведений в капітани, і більше в чині не підвищувався. У 1934 році командир 8-го Сілезького полку характеризував Павлика, як «поверхневого», «легковажного» офіцера який «не піддається вихованню». Серед товаришів і солдатів Павлик, проте, користувався повагою. Він був хорошим наїзником і стрільцем і цікавився політикою більше, ніж це вважалося допустимим для чехословацького офіцера в той час. Шлюб Павлика розпався в 1935 р, після цього він помітно переглянув свої погляди на життя і службу, чим заслужив схвалення начальства. У 1936 р він був призначений командиром роти.

На день німецької окупації в Містеку в «Чаянкових казармах» розміщувався 3-й батальйон 8-го Сілезького піхотного полку і піврота 2-го бронетанкового полку (взвод танкеток LT vz.33 і взвод бронеавтомобілів OA vz.30). У казармах знаходилися командир батальйону підполковник Штепіна, командир 12-ї кулеметної роти капітан Павлик, командир броньовий півроти підпоручик Хейніш, ще кілька молодших офіцерів, солдати і унтер-офіцер и, всього близько 300 чоловік, майже всі за національністю чехи. Військовослужбовці-словаки повернулися на батьківщину, так як очікувалося проголошення незалежної Словаччини.

Увечері 14 березня 1939 року в Містек увійшов 2-й батальйон 84-го піхотного полку[3] вермахту. У Чаянкових казарм німецька колона зупинилася, і часовим біля входу було запропоновано здати зброю і викликати чергового офіцера. Чеський караул відповів пострілами. Коли почалася стрілянина і черговий офіцер поручик Мартінек оголосив бойову тривогу, Павлик розмістив своїх солдатів з гвинтівками й ручними кулеметами у вікон будівлі і наказав відкрити вогонь. До них приєдналися окремі солдати інших підрозділів. За свідченням очевидців, Павлик діяв рішуче, всіляко намагаючись підбадьорити солдатів. Решта офіцери нічого не робили, посилаючись на відсутність наказу, і тільки намагалися зв'язатися з полковим командиром. Бронетехніка підпоручика Хейніша в бою участі не брала. Перша спроба німців увійти на територію казарм була відбита. Німці обстріляли казарми з мінометів і протитанкової гармати (без особливого успіху, будівлі казарм були дуже міцні) і зробили другий штурм за підтримки бронеавтомобіля. Чехи відбили і цю атаку кулеметним вогнем і ручними гранатами. В цей час по телефону надійшов наказ командира 8-го полку полковника Еліаша негайно припинити вогонь і скласти зброю під загрозою військового суду. Павлик спочатку ігнорував наказ, але потім, бачачи, що закінчуються боєприпаси, а німці стягують до казарм основні сили 84-го полку, підкорився. Батальйон капітулював.

Бій тривав близько 30-40 хвилин, втрати чехів склали від 2 до 6 осіб пораненими, німців - до 24 чоловік убитими і пораненими (джерела дають різні цифри втрат). Чеських офіцерів німці помістили під домашній арешт, роззброєним солдатам дозволили повернутися в казарми, де вже знаходився німецький караул. Капітана Павлика командування не судило тільки тому, що 15 березня вермахт вже марширував по Празі. Опору в Чехослаччині нацисти не зустріли більше ніде[4].