Карликова зоря

Карликова зоря — позначення деяких класів зір невисокої світності. Вперше термін вжив 1906 року данський астроном Ейнар Герцшпрунг, коли помітив, що червоні зорі — класифіковані K та M за Гарвадською спектральною класифікацією — можна поділити на дві групи: вони або набагато яскравіші, або набагато тьмяніші за Сонце. Для розрізнення цих двох груп, він назвав їх зорями-«гігантами» та зорями-«карликами» (англ. dwarf — «гном»)[1] відповідно.

Пізніше вживання терміну «карлик» розширилось, і сьогодні включає:

• карликова зоря або карлик (без позначення кольору) здебільшого означає будь-яку зорю головної послідовності, V-го класу світності.
  • червоні карлики — зорі головної послідовності з низькою масою.
  • жовті карлики — (карликові) зорі головної послідовності G з масами, близькими до маси Сонця.
  • помаранчеві карлики — зорі головної послідовності класу K.
• блакитний карлик — це гіпотетичний клас зір з невеликою масою, температура яких зростає у міру наближення до кінця їхнього існування на головній послідовності. Вважається, що така зоря еволюціонує з червоного карлика у блакитного карлика і далі — у білого карлика.
• білий карлик — це зоря, яка складається з речовину у виродженому стані. Вважається кінцевою стадією еволюції зір, недостатньо масивних для колапсу у нейтронну зорю чи наднову ІІ типу — тобто, зір з масою менше приблизно 9 мас Сонця.
  • чорний карлик — це білий карлик, який достатньо охолонув, щоб припинити будь-яке випромінювання у видимому діапазоні.
• коричневий карлик — це «недозоря», об'єкт недостатньо масивний, щоб запустити реакцію спалення водня на гелій, але достатньо масивний, щоб спалювати дейтерій чи літій — масою менше близько 0,08 мас Сонця та більше ніж бл. 13 мас Юпітера.