Карл-Гайнц Рідле

Рідле почав професійну кар'єру в 1983 році в клубі «Аугсбург» з однойменного містечка. В 1986 році він переходить до «Блой-Вайсса» з Берліна, який щойно вийшов у Бундеслігу, однак клуб закінчив сезон внизу турнірної таблиці і вилетів з вищого дивізіону. Але на Рідле того року звернув увагу бременський «Вердер», куди той і перейшов. Він грав за команду, яку тренував Отто Рехагель з 1987 по 1990 рік. У першому ж сезоні Рідле забив у 33 матчах 18 голів і допоміг «Вердеру» перемогти у чемпіонаті Німеччини. Того ж сезону він дебютував у національній команді в матчі проти збірної Фінляндії. В 1989 і 1990 Рідле разом з «Вердером» доходив до фіналу кубка Німеччини, але обидва рази програвав.

В 1990 Рідле разом зі збірною Німеччини виграв Чемпіонат світу з футболу. Після турніру він перейшов до римського «Лаціо» за 5,5 млн. фунтів. В 1992 році Карл-Гайнц поїхав разом зі збірною на чемпіонат Європи, в півфіналі він забив два м'ячі у ворота збірної Швеції, вивівши Німеччину до фіналу, але там німці поступилися сенсаційним данцям.

В 1993 році Рідле повернувся до Німеччини в «Боруссію» з Дортмунда. В 1995 і 1996 він допоміг команді виграти Бундеслігу, а в 1997, забивши два голи в фіналі Ліги чемпіонів проти «Ювентуса» (3:1), і головний європейський клубний трофей[1]. По завершенні сезону Рідле вирушив до Англії грати за «Ліверпуль», але там уже частіше виходив на заміну, ніж в основному складі. В той час у команді сходила зірка Майкла Овена. Затим Карл-Гайнц перейшов до «Фулхема». В «Фулхемі» Рідле приєднався до екс-наставника «Ліверпулю» Роя Еванса. Рідле не лише грав, а й навіть тимчасово керував «Фулхемом», виконуючи обов'язки головного тренера, після звільнення в березні 2000 р. Пола Брейсвелла. У 2001 році Рідле залишив великий футбол, останній м'яч він забив у матчі з «Квінз Парк Рейнджерс» у першому дивізіоні.

Зараз Рідле відкрив власну спортивну школу, працює в спортивно-маркетинговому агентстві і має чотиризірковий готель.

• Чемпіон світу (1): 1990
• Переможець Ліги чемпіонів (1): 1997
• Чемпіон Німеччини (3): 1988, 1995, 1996
• Срібний призер чемпіонату Європи (1): 1992
• Фіналіст Кубка Німеччини (2): 1989, 1990
• Володар Суперкубка Німеччини (1): 1988
• Бронзовий призер Олімпійських ігор (1): 1988
• Найкращий бомбардир чемпіонату Європи: 1992 (3 голи, разом з Деннісом Бергкампом, Томасом Броліном, Генріком Ларсеном)

Статистика клубних виступів:[2][3]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національні кубки			Єврокубки			Усього
		Ліга	Ігри	Голи		Ігри	Голи		Ігри	Голи	Ігри	Голи
1983/84	«Аугсбург»	Д-3	16	4					—	—	6	1
1984/85		Д-3	30	7					—	—	22	3
1985/86		Д-3	34	20					—	—	34	20
Усього за «Аугсбург»			80	31					0	0	80	31
1986/87	«Блау-Вайс»	Д-1	34	10	КН	3	4		—	—	37	14
1987/88	«Вердер» (Бремен)	Д-1	33	18	КН	6	2	КУ	10	4	49	24
1988/89		Д-1	33	13	КН	6	5	КЧ	5	1	45	20
					СК	1	1
1989/90		Д-1	20	7	КН	4	2	КУ	8	6	32	15
Усього за «Вердер»			86	38		15	10		23	11	124	59
1990/91	«Лаціо» (Рим)	Д-1	33	9	КІ	2	0		—	—	35	9
1991/92		Д-1	29	13	КІ	4	0		—	—	33	13
1992/93		Д-1	22	8	КІ	4	2		—	—	26	10
Усього за «Лаціо»			84	30		10	2		0	0	94	32
1993/94	«Боруссія» (Дортмунд)	Д-1	22	4		—	—	КУ	5	0	27	4
1994/95		Д-1	29	6	КН	2	1	КУ	9	6	40	13
1995/96		Д-1	18	7		—	—	ЛЧ	4	1	22	8
1996/97		Д-1	18	7	КЛ	1	0	ЛЧ	5	4	24	11
Усього за «Боруссію»			87	24		3	1		23	11	113	36
1997/98	«Ліверпуль»	Д-1	25	6	КА	1	0	КУ	3	1	32	7
					КЛ	3	0
1998/99		Д-1	34	5	КА	1	0	КУ	4	1	40	6
					КЛ	1	0
1999/00		Д-1	1	0		—	—		—	—	1	0
Усього за «Ліверпуль»			60	11		6	0		7	2	73	13
1999/00	«Фулхем»	Д-2	21	5	КА	1	0		—	—	22	5
2000/01		Д-2	14	1		—	—		—	—	14	1
Усього за «Фулхем»			35	6		1	0		0	0	36	6
Загалом		Д-1	351	113		38	17		53	24	557	191
		Д-2,3	115	37

• Профіль гравця на Liverbird.ru (рос.)
• Профіль та статистика гравця на LFCHistory.net (англ.)
• Карл-Гайнц Рідле на сайті Soccerbase (англ.)