Карл-Християн Саксонський

Карл-Християн народився 17 липня 1733 року в Дрездені, в родині Августа ІІІ, курфюста саксонського, та його дружини Марії Жозефи, ерцгерцогині австрійської. Хлопчик був п'ятим сином у сім'ї, але третім серед тих, що доросли до повноліття. Повним іменем принца було Карл-Християн-Йосиф-Інгац-Євген-Франц-Ксавєр (нім. Karl Christian Joseph Ignaz Eugen Franz Xaver).

Батьки Карла-Християна готували для нього кар'єру військового. Під час Семирічної війни, у 1756—1757 роках, він брав участь на боці австрійської армію в боях проти Пруссії. 1758 року Карл-Християн переїхав де Російської імперії, в Санкт-Петербург, де мешкав при дворі російської імператриці Єлизавети Петрівни. Він поступив на службу до російського війська й був учасником битви під Цорндорфом.

10 листопада 1758 року, рішенням свого батька-короля Августа ІІІ, Карл-Християн був призначений герцогом Курляндії і Семигалії. 29 березня 1759 року новий герцог урочисто в'їхав до своєї столиці Мітави, а 8 червня, завдяки тиску батька на Сенат та політичної підтримки російської імператриці Єлизавети, офіційно отримав герцогську інвеституру. Це рішення викликало супротив курляндської шляхти, яка боялася урізання релігійних свобод місцевої євангельсько-лютеранської церкви та посилення католицьких впливів. Шляхта жалілася до Варшави і Санкт-Петербургу, проте завдяки посередництву полангенського старости Мірбаха новий герцог уклав угоду із станами Курляндії і Семигалії, яка підтверджувала старі релігійні свободи.

Карл-Християн намагався встановити абсолютизм й вів розкішний спосіб життя. Він реставрував Мітавський палац, часто проводив великі бенкети та полювання, намагаючись збільшити своїх прихильників серед шляхти. Герцог протегував єврейських купців і сприяв розквіту масонських організацій. Внутрішньо-політичні справи він повністю переклав на ландгофмейстра Отто-Крістофера фон дер Говена. Такий стиль поведінки та управління Карла-Християна спричинив відразу до нього в середовищі міщан і духовенства, вихованого у дусі протестантської скромності й побожності.

25 березня 1760 року Карл-Християн таємно одружився із графинею Фрацискою Корвін-Красинською, донькою польського графа Станіслава Корвін-Красинського. Через десять років вона народила доньку – Марію-Христину. Шлюб герцога вважався морганатичним, оскільки Франциска не походила з правлячого дому і не належала до знаменитої династії. Саксонський і курляндські двори постійно критикували Карла-Християна за це, тому аби зменшити напруження в червні 1775 року імператор Священної Римської імперії Йосиф ІІ дарував Францисці титул княгині.

До смерті російської імператриці Єлизавети в 1762 році Карл-Християн користувався підтрикою офіційного Санкт-Петербургу. Але після інтронізації Катерини ІІ втратив її. Нова імператриця вирішила позбавити його герцогства, передавши головування в Курляндії і Семигалії екс-герцогу — Ернсту-Йоганну Бірону. Замість герцогства Катерина ІІ пропонувала Карлу-Християну секуляризувати єпископства Гільдесгеймське і Паденборнське, а також місто Ерфурт, але він відмовився зрікатися трону. Внаслідок цього 1762 року імператириця вислала проти нього російські війська. В грудні того ж року вони оточили Мітавський палац, де Карл-Християн зачинився із 40 шляхтичами. Облога тривала 5 місяців, але активних бойових дій не було. Тим часом, в лютому 1763 року, за підтримки Росії, Ернст-Йоганн Бірон урочисто в'їхав до Мітави як новий герцог. Не отримавши військової підтримки ні від Речі Посполитої, ні від Саксонії, Карл-Християн був змушений покинути палац і переїхати на батьківщину в Дрезден.

1763 року, після смерті батька Августа ІІІ, Карл-Християн разом із братами намагався успадкувати королівський трон Польщі. 1768 року він взяв участь у Барській конфедерації, сподіваючись за допомоги шляхти Речі Посполитої повернути собі герцогство Курляндії й Семигалії, а також здобути польську корону. 1771 року було розроблено план повернути Карла-Християна із Саксонії до Польщі, аби він очолив сили конфедерації, але цей план лишився нереалізованим. Решту життя саксонський принц провів у Дрездені, залишаючись до своєї смерті титулярним герцогом Курляндії і Семигалії.

Карл-Християн помер 16 червня 1796 року в Дрездені, у 62-річному віці. Його поховали у лужицькому монастирі Марієнштерн, в Паншвіц-Кукау, Саксонія.