Карл Генрихович Вайно

Карл Генрихович Вайно
ест. Karl Vaino
Народився 28 травня 1923(1923-05-28)[1]
Томськ, РСФРР, СРСР[1]
Помер лютий 2022[2] (98 років)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність політик
Alma mater Вища партійна школа при ЦК КПРС і Омський державний університет шляхів сполученняd
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Титул Перший секретар ЦК Компартії Естонської РСР
Посада Список Перших секретарів ЦК Компартії Естонської РСР і депутат Верховної ради СРСР
Попередник Йоганнес Кебін
Наступник Вайно Вяльяс
Партія КПРС з 1947
Батько Генріх Вайно
Мати Лідія Саві
У шлюбі з Ганна Іллівна
Нагороди

Карл Ге́нрихович Ва́йно (ест. Karl Vaino; 28 травня 1923(19230528), місто Томськ, тепер Російська Федерація — лютий 2022) — естонський компартійний і політичний діяч, перший секретар ЦК Компартії Естонської РСР у 1978—1988 роках. Член ЦК КПРС (1981—1990). Депутат Ради Союзу Верховної ради СРСР 10—11-го скликань (1979—1989) від Естонської РСР[3].

Життєпис

Народився в родині комуністичних емігрантів з Естонії. Сім'я вважалася русифікованою, естонською мовою Вайно володів погано — розмовляв з акцентом та з помилками.

Член ВКП(б) з 1947.

Після закінчення Томського електромеханічного інституту інженерів транспорту (1947) перебував на інженерно-технічній роботі (електротехнік, начальник електросилових установок дільниці) на залізниці в Естонській РСР.

З 1948 року — на партійній роботі: інструктор ЦК КП(б) Естонії (1949—1952), секретар Талліннського обласного комітету КП(б) Естонії (1952), заступник завідувача, завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП Естонії (1952—1957). Закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК КПРС (1957).

У червні 1957 — лютому 1960 року — заступник голови Ради народного господарства Естонського економічного адміністративного району — міністр Естонської РСР.

17 лютого 1960 — 26 липня 1978 — секретар ЦК Комуністичної партії Естонії.

26 липня 1978 — 16 червня 1988 — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Естонії.

В результаті численних протестів естонської громадськості був звільнений з посади й переведений на роботу до Москви. У 1988—1990 роках був членом Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З 1990 року — персональний пенсіонер союзного значення. Проживав у Москві.

Помер у лютому 2022 року на 99-му році життя. Відспівування Вайно відбулося 14 лютого 2022 року.

Політичні погляди

В Естонії його вважали інструментом русифікації країни. В 1988 році під час пожвавлення громадського і суспільного руху в Естонії, внаслідок демократизації та гласності, Карло Вайно попросив Політбюро ЦК КПРС застосувати радянські війська проти протестувальників[4]. Після початку перебудови залишив пост.

Родина
  • Син Карла Вайно — Едуард Вайно (нар. 1949) — економіст за фахом, номенклатурний радянський, потім російський працівник сфери зовнішньої торгівлі. З 2000-х років член правління, віце-президет АвтоВАЗу; також займає посаду голови ділової Ради Росія—Куба Торгово-промислової палати РФ.

Нагороди і звання

Примітки
  1. Вайно Карл Генрихович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. https://www.delfi.ee/artikkel/95956821/eesti-kompartei-pikaaegne-juht-karl-vaino-suri-98-aastasena
  3. Список депутатів Верховної ради СРСР 11 скликання
  4. Антон Вайно - ким є новий глава адміністрації Путіна?. РБК-Украина (рос.). Процитовано 23 липня 2019.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.