Карл Гуменбергер

Карл Гуменбергер почав свою кар'єру в клубі «Флорідсдорфер», де дебютував восени 1926 року. Молодого футболіста відразу поставили в центр поля на місце, яке раніше займав відомий футболіст Леопольд Дракер. Команда «Флорісдорфер» в ті роки зірок з неба не хапала, але завжди була твердим середняком, а в 1928 році навіть досягла стадії півфіналу Кубка Австрії.

У 1930 році Гуменбергер перейшов в клуб «Адміра» з Відня, але довго там не затримався і поїхав у Швейцарію, в клуб «Цюрих», однак, провівши лише сезон у швейцарській першості, Гуменбергер повернувся в «Адміру». У той період історії, «Адміра» була на підйомі, з клубом Карл двічі виграв чемпіонат Австрії і грав у фіналі головного, в ті роки, європейського клубного трофея — Кубка Мітропи в 1934 році, в якому австрійці програли італійській «Болоньї».

У 1936 році Гуменбергер перебрався у Францію, де грав за «Страсбур»[1], очолюваний співвітчизником Карла Йозефом Блумом, клуб завжди знаходився в лідерах французької першості, але до медалей не добирався, а в 1937 році вийшов у фінал Кубку Франції, в якому з рахунком 1:2 програв «Сошо».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Сент-Етьєн», за команду якого виступав протягом сезону 1938/39 років[2], завершивши кар'єру 4-м місцем у чемпіонаті Франції.

В квітні 1928 року Гуменбергер вперше був викликаний в збірну Австрії, дебют вийшов невдалим: австрійці програла збірній Чехословаччини у Відні 0:1, а молодого півзахисника після цієї невдачі більше ніколи під прапори національної команди не закликали. Хоча Карл регулярно грав за збірну Відня, на основі якої будувалася і сама австрійська збірна. Дебютував у складі збірної Відня у липні 1927 року у виїзному поєдинку зі збірною Стамбула, у якому також відзначився забитим голом, а його команда перемогла з рахунком 2:0[3]. Також був учасником таких матчів: Відень — Будапешт — 2:2 (1927), Прага — Відень — 2:5 (1931), Кельн — Відень — 1:6 (1931), Дуйзбург — Відень — 2:6 (1931), ПАриж — ВІдень — 1:4 (1933), Відень — Братислава — 6:2 (1935)[4].

Тренерську кар'єру Гуменбергер почав вже після закінчення Другої світової війни. Першим його клубом став «Ортманн».

У 1954 році австрійця запросив голландський клуб «Аякс»[5], який після проголошення професійного футболу в Нідерландах, хотів стати лідером європейського футболу, австрійський тренер став першим кроком у цьому напрямку, він став першим тренером «Аякса», рішення якого не контролювалися спеціальним комітетом в клубі[6]. У першому сезоні Гуменбергера в «Аяксі» клуб посів друге місце в регіональному турнірі, поступившись лише ДВС, з яким набрав однакову кількість очок. У сезоні 1956/57 «Аякс», під керівництвом австрійця виграв чемпіонат Нідерландів, але потім клуб не блищав, займаючи 3-е і 6-е місця відповідно. Після сезоні 1958/59 Гуменбергер був звільнений, не досягнувши з клубом високих результатів, до того ж керівництву клубу не подобався оборонний футбол, сповідуваний австрійцем.

Після «Аякса» Гуменбергер керував клубом «Аустрія» із Зальцбурга та «Дордрехтом», а завершив кар'єру в бельгійському клубі «Антверпен».

Після закінчення тренерської кар'єри, Хуменбергер не пішов з футболу. Він працював в австрійському футбольному союзі, контролюючи зведення 8-ми полів в областях, близьких до Дунаю. Помер Гуменбергер від серцевого нападу 28 грудня 1998 року у віденській лікарні на 93-му році життя.