Карпухін Петро Прохорович
Петро Прохорович Карпухін (13 (26) вересня 1902, Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія — 31 травня 1974, Харків, Українська РСР, СРСР) — український хімік, фахівець у галузі синтезу барвників і вихідних для них продуктів. Доктор технічних наук (1939), професор, член-кореспондент АН УРСР (1939). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1954). Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938—1947)
| Карпухін Петро Прохорович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народився |
13 (26) вересня 1902 Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія | ||||
| Помер |
31 травня 1974 (71 рік) Харків, Українська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Міське кладовище № 2 (Харків) | ||||
| Країна |
 Російська імперія Російська республіка Українська Держава Українська РСР СРСР | ||||
| Національність | росіяни | ||||
| Діяльність | хімік, політик | ||||
| Alma mater | НТУ «ХПІ» | ||||
| Галузь | хімія | ||||
| Заклад | НТУ «ХПІ» | ||||
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР | ||||
| Ступінь | доктор технічних наук | ||||
| Нагороди |
| ||||
| Автограф |
 | ||||
Біографія
Народився 13 (26) вересня 1902 року в родині робітника-металурга в селищі Макіївка, тепер місто Макіївка, Донецька область, Україна. Батько, Прохор Фомич Карпухін, працював ливарником на Макіївському труболиварному заводі. У 1910—1913 роках закінчив трикласне заводське училище, у 1913—1916 роках — навчався в 2-4-му класах Макіївської гімназії, у 1916 — лютому 1919 року — у Таганрозькому технічному училищі, проте не закінчив його. У 1919 році працював на макіївському металургійному заводі помічником слюсаря, на коксових печах обермайстром.
У 1919—1926 роках навчався в Харківському хіміко-технологічному інституті (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»), після закінчення залишився в інституті викладати. Доцент (1930), професор (1932), завідувач кафедрою органічних барвників (1935). З 1939 року — доктор технічних наук, член-кореспондент АН УРСР.
Вивчав склад кам'яновугільних смол і сирого бензолу в покладах Донбасу, розробив технологію одержання з них аценафтена і флуорена, а також синтезу барвників.
1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Охтирській виборчій окрузі № 228 Харківської області.
Член ВКП(б) з листопада 1939 року.
З осені 1941 року під час Великої Вітчизняної війни в евакуації разом з інститутом в місті Чирчик Узбецької РСР.
У квітні 1944 року повернувся з евакуації в Харків на довоєнну посаду.
Помер 31 травня 1974 року в Харкові, похований на 2-му міському кладовищі.
Нагороди
- орден Леніна.
- орден «Знак Пошани» (1944).
- медаль «За трудову доблесть» (1944).
- медалі.
Джерела
- Карпухін Петро Прохорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 47.
- Карпухін Петро Прохорович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 36.
- Карпухін Петро Прохорович: облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 10–14.
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 56.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.