Касьян

Іван Касіян Римлянин.
Репродукция картины XV века

Римський шолом «cassis»
(або «galea»)

Касья́н (Касіян, Каcіянъ) — християнське чоловіче ім'я. Походить із лат. Cassiаn, утвореного від лат. Cassis — «шолом» («шоломоносець», «воїн»), або лат. Cassius — «походить з роду Кассіїв». До української потрапило через старослов. посередництво (Кас(с)іянъ, Кас(с)іанъ). Ім'я канонізоване православною церквою завдяки ченцю Касіяну Римлянину (бл.365-435) — християнському богослову та церковному діячу, якого вшановують у Західній та Східній Церквах за його твори, відомому як представнику скіфських ченців та одному з отців пустельників (пам'ять 29 лютого). Ім'я Кассіанъ (Кассіянъ) на Русі не було досить поширеним через забубони та прикмети, а також те, що дітей, народжених саме в цей день, хрестили тільки у високосний рік, тобто раз на чотири роки.  

Сьогодні ім'я Касьян значиться в переліку застарілих і дуже рідкісних імен: сучасні батьки їм практично не називають новонароджених. Проте, згідно з переказами, названого їм хлопця чекає яскрава доля, та унікальний характер.[1]  

Касья́н (також: Касія́н, рідко: Каc'ян) — українське та російське прізвище від чоловічого імені Касья́н (Касія́н, Касія́нъ). Див. також: Касьяненко, Касьянов, Касіянович.

29 лютого (13 березня за юліанським календарем). Касіянів день відзначають лише раз на чотири роки, у високосний рік, оскільки за старим стилем день преподобного Касіяна припадає на 29 лютого.

У народних приповідках і легендах Київщини та Лівобережжя цей святий виглядає похмурим і злим. «Чому ти Касіяном дивишся!» — кажуть дітям, що дивляться на людей з-під лоба.

За народними віруваннями, у Касіянів день не можна відходити до сходу сонця з дому, оскільки якщо Касіян подивиться, то людина може захворіти й навіть померти.

Сердитий Касіян часто зображується у фольклорних творах із довгими віями та бровами, зі злими очима, що несуть загибель білому світу.

Існує легенда, що виправдовує Насіяна. За нею преподобний  Касіян опікується тим, щоб чорти не мали часу будувати плани зі згубною для людей метою. Щсб «відволікти увагу» чорта, святий весь час б'є його молотом по голові — не дає отямитися. Лише один раз на чотири роки йде святий Касіян помолитися до церкви, щоб попросити в Бога сил для свосї нелегкої «роботи» з нечистою силою. А поки він молиться, чорти мають дещицю дозвілля. Саметому не можна цього дня виходити з дому до сходу сонця: не від погляду Касіяна гине все живе, а від витівок розлючених чортів, які надолужують усі капості, яким не давав здійснитися протягом цілих чотирьох років преподобний Касіян.[2]

Дослідники проводять паралелі між грізним Касіяном, гоголівським Вієм, кельтським Балором, іранським богом вітру і смерті Вайю (з якого виводять ім'я осетинського міфологічного персонажа Вайюга) та ведичним Охоронцем Справедливості — верховним богом Варуною. Такі паралелі, зокрема, дозволяють зробити висновок про наявність в українській фольклорній традиції реліктних міфологічних характеристик персонажів, функціонально пов'язаних з архаїчними індоєвропейськими уявленнями про нероздільну пару божеств з амбівалентними, тобто одночасно благими і грізними якостями, що втілились в образах, зокрема, святих Миколи та Касьяна. Ну думку доц. Андрія Поцілуйко, перший уособлює «мітраїчні» риси і відповідні функції, другий нагадує міфічну особистість «страшного володаря», архетипом якого, ймовірно, був Варуна.[3]

Ті, хто народились цього дня, вважаються не дуже щасливими, проте їх можна зрозуміти: святкувати день народження раз на чотири роки — не багатьом так щастить.

• Кассієва дорога (Vía Cassia)
• Cassis, муніципалітет
• Касьян — річка в Росії, протікає в Гайнском районі Пермського краю.
• Касьян-Беттімете — невеликий острів в Оленьоцькій затоці моря Лаптєвих.
• Касьян-Арита — невеликий острів в Оленьоцькій затоці моря Лаптєвих.

У повісті «Усвятские шлемоносцы» (укр. «Усвятські шоломоносці») відомого радянського письменника-прозаїка Євгена Носова (1925—2002) головним героєм, що іде з початком для СРСР Другої Світової війни на фронт, є чоловік на ім'я Касьян. Він працював з самого дитинства, особливо любить працювати на сінокосі (цікаво, що за радянських часів чоловіче ім'я Касьян виводили від «косарь»). У Касьяна дружина і два сина, вони живуть у селі Усвяти. Тихе життя селян руйнується звісткою про війну. Отримавши повістки на фронт, чоловіки Усвят зібралися на сходку в будинку у літнього Селівана. Ділячись сокровенним, той розподає про нагороди, участь у війні та значення імені кожного мужика в селі. Касьян дізнається, що він «шоломоносець», Олексій — «захисник», Микола — «переможець». Крім імені Селиван дає їм заповіт. Загалом всі селяні стають «Усвятськими шлемоносцями» і обіцяють виконати обов'язок перед малою Батьківщиною.[4]

За повістю «Усвятские шлемоносцы» знято кінофільм «Джерело» (режисер А. Сіренко) і фільм-спектакль Куйбишевського академічного театру драми «Усвятские шлемоносцы» (1982 р., режисер П. Л. Монастирський).

• Св. Йоан Касіян, «Огляд духовної боротьби» («Духовна спадщина святих отців»)
• Є. І. Носов, «Усвятские шлемоносцы» (сборник)
• Касіян Сакович, «На герб силного Войска Єго Королевскои милости Запорозкого»

• Касьян (Касіян) — християнське ім'я.
• Іван Касіян Римлянин, святий
• Кассії (рід Стародавнього Риму)