Катлабуг

Узбережжя озера Катлабуг було заселено людьми ще задовго до початку нашої ери. На берегах озера виявлені сліди племен гумельницької культури, які мешкали тут в VI тисячолітті до н. е.

До північних берегів озера підходить побудований римлянами Троянів вал[4].

Довжина озера становить 21 км, ширина — від 1 до 11 км, площа — приблизно 67 тисяч кв. метрів, глибина — до 4 метрів. Катлабух відділений від річки дамбою та існує у режимі водосховища. Водообмін з Кислицьким гирлом Дунаю регулюється шлюзованим каналом[5].

Температура води влітку +24 — +26 °C, взимку озеро замерзає. Мінералізація води 1−1,6 г/л[6].

Південні береги озера низинні, заболочені. Північні береги підняті, місцями обривисті, розсічені балками, місцями їх висота сягає 8 — 10 м. Між обривом й урізу води є смуга узбережжя шириною 50 — 500 м. Місцями берег обривається до урізу води. Береги озера Катлабуг складені з третинних вапняків (розробляються каменоломнями у селі Ташбунар), прикритих пісками та глинами з гіпсом.

Дно озера поступово поглиблюється до центральної частини водоймища. У прибережній частині воно вкрито піском із домішкою глини або гальки, трохи глибше — змуленим піском, а у центральній частині — сірим мулом[6].

З півночі в озеро впадають річки Великий (довжина 48 км) та Малий Катлабуг. Від основної частини озера відходять дві затоки: Ташбунарский на заході та Гасанский на сході, куди впадає річка Єника (довжина — 26 км). Довжина Гасанскої затоки — 5 км, Ташбунарского — 4 км. Верхня частина Гасанского затоки зайнята рибоводні ставки.

Гасанська затока виникла на рубежі XIX — XX століть, як тимчасове паводкове явище, викликане зсувом грунтів, розмиванням та підтопленням території у цій місцевості. Після регулювання стоку озера й довгострокової підтримки його на 30 — 50 см вище рівня Дунаю (початок — наприкінці 50-х років XX століття), Гасанска затока стабілізувалася й стала постійно існуючої частиною акваторії водойми.

На берегах озера розташований ряд населених пунктів — Багате, Кислиця, Першотравневе, Суворове, Утконосівка.

В озері присутня численна водна рослинність.

З рідкісних видів рослин зустрічається водяний горіх плаваючий (лат. Trapa natans L.).

Водиться така риба: сазан, щука, окунь, червонопірка, жерех, карась, лящ та сом. Іноді зустрічаються також язь, рибець, чехоня та бички. Рибоводні ставки використовують для розведення й зариблення озера молоддю товстолобика та білого амура. В озері є багато раків. За оцінками, їхня популяція в деякі роки досягає 15 млн штук.

З птахів гніздяться: білолоба та сіра гуска, лиска, озерна чайка, фазан, очеретянка велика, казарка червоновола.

Озеро має ключове значення для зрошувальної системи Ізмаїльського району. Використовується для розведення риби та промислу раків[5].

На озері діє рибогосподарчий кооператив «Придунайська нива» (керівник — Федір Петрович Паюк).

Наразі озеро Катлабуг відрізане від Кислицького гирла Дунаю греблею, а частина плавнів з боку Дунаю перетворені в польдери та використовуються як риборозплідні ставки. У результаті цього відбулося порушення природного водообміну, що позначилося на погіршенні якості води в озері, зменшенні рибопродуктивності і біорізноманітності.

Пропозиції екологів зводяться до відтворення зв'язку між Катлабугом та Кислицьким гирлом, максимально наближеного до природного. На думку вчених, у результаті цього почнеться процес відродження заплави, збільшиться нерест риб, покращиться якість водопостачання озера.

Рівень води істотно знизився — озеру загрожує вимирання[5].

• Придунайські озера України

• О Куликов, И. Куликова, Е. Куликова. История и люди. Богатое. Харьков. 2016.