Клавдія Феліцітас Австрійська

Портрет в образі богині полювання Діани пензля Моранді (166). Музей історії мистецтв, Відень

Клавдія Феліцітас народилася в Інсбруку 30 травня 1653 року. Вона була першою дитиною і старшою дочкою в сім'ї Фердинанда Карла, ерцгерцога Австрійського і графа Тіролю та Анни Тосканської, принцеси з дому Медічі. Батьки принцеси були двоюрідними братом і сестрою. По батьківській лінії вона доводилась онукою Леопольду V, ерцгерцогу Австрійському і графу Тіролю, і Клавдії Тосканській, принцесі з дому Медічі, на честь якої отримала одне зі своїх імен. По материнській лінії була онукою Козімо II, великого герцога Тосканського, і Марії Магдалини Австрійської, ерцгерцогині з дому Габсбургів[7].

У родині крім неї народилися ще дві дівчинки: невідома на ім'я, померла незабаром після народження, і Марія Магдалина, яка померла в тринадцятирічному віці [8]. Тобто, після смерті дядька, молодшого брата батька, який не залишив спадкоємців, і молодшої сестри Клавдія Феліцітас стала останньою представницею Тірольської гілки дому Габсбургів[9].

У деяких джерелах вона описується як «дуже красива дівчина, з живим характером і розвиненим інтелектом» [10]. Принцеса росла при дворі в Інсбруку, перетвореним її батьками на один з центрів європейського барочного мистецтва і музики. Клавдія Феліцітас володіла прекрасними вокальними даними, грала на різних музичних інструментах і складала музику[11]. Ще більшим захопленням принцеси було полювання [10]. Зберігся її портрет пензля Моранді, на якому тринадцятирічна Клавдія Феліцітас зображена в образі Діани, античної богині полювання[12].

Також багато уваги принцеса приділяла справам благочестя. Вона була терціарною домініканкою, тобто членом світської гілки ордена Домініканців[13].

Гравюра Корнеліса Мейссенса. Імператорський весільний кортеж у Граці 15 жовтня 1673 року (вгорі портрети імператорської родини)

Після смерті батька і дядька Клавдії Феліціти, які не залишили спадкоємців чоловічої статі, графство Тірольське перейшло під пряме управління імператорського двору у Відні. Овдовіла мати намагалася захистити права дочок. Її суперечка з імператорським двором завершився тільки після весілля старшої дочки (молодша померла в підлітковому віці) з Леопольдом I, імператором Священної Римської імперії, королем Німеччини, Угорщини та Чехії, ерцгерцогом австрійським. У шлюбі з ним Клавдія Феліцітас зберегла титул графині Тірольської [14][15].

Імператор був удівцем. У першому шлюбі з Маргаритою Терезою, інфантою Іспанською, він мав чотирьох дітей, з яких двоє були хлопчиками, але обидві дитини померли в дитинстві. Для того щоб забезпечити продовження династії, незабаром після смерті першої дружини Леопольд I був змушений почати пошуки нової дружини і зупинив свій вибір на троюрідній сестрі[16]. Клавдія Феліцітас відповіла згодою родичу і відмовила іншому претендентові на її руку, теж удівцю, Джеймсу, герцогу Йоркському, майбутньому королю Англії і Шотландії Якову II[17].

Одруження за дорученням відбулося в Інсбруку. За нареченою було дано придане в тридцять тисяч гульденів[18]. Потім вона разом з матір'ю і свитою виїхала в Грац, де мало відбуватися офіційне весілля. За дорученням імператора організацією весільних торжеств займався князь Йоганн Зейфрід фон Еггенберг. Над головним порталом свого нещодавно відбудованого чудового замку, в якому за день до весілля зупинилася майбутня імператриця з почтом, він наказав вибити напис на латині «Хай живе імператриця Клавдія!» (лат. Ave Claudia Imperatrix Обряд вінчання пройшов у палацовій церкві Святого Егідія в Граці 15 жовтня 1673 року. Весільні урочистості тривали два тижні. На початку листопада імператорське подружжя виїхала з Граца до Відня[19].

У подружжя народилися дві дочки, які померли в дитинстві: Анна Марія Софія (11.9.1674 — 21.12.1674) і Марія Йозефа Клементина (11.10.1675 — 11.7.1676) [5][7] . Незважаючи на це, їх шлюб був щасливим, але тривав близько трьох років. Клавдія Феліцітас користувалася впливом на чоловіка. Вона домоглася відставки і вигнання першого міністра Венцеля Еусебіуса фон Лобковіца, який був противником її шлюбу з імператором і пропонував йому зупинити свій вибір на Елеонорі Магдалині, принцесі Пфальц-Нейбурзькій, родичці його мачухи [10][20]. Імператриця звертала увагу чоловіка на зловживання при імператорському дворі, особливо в урядовій та судовій системах. З цією метою в 1674 році вона поставила оперу з відповідним підтекстом [21].

Клавдія Феліцітас раптово померла від туберкульозу у Відні 8 квітня 1676 року у віці двадцяти двох років. Сталося це невдовзі після народження другої дочки, яка не на багато пережила свою матір. Вона померла в липні того ж року, а у вересні, слідом за дочкою та онукою, померла мати імператриці, вдова графиня Тірольська. Імператор важко переживав втрату другої дружини. Він пішов у монастир поблизу Відня, щоб оплакати своє вдівство, але вже в грудні того ж року, через відсутність спадкоємців чоловічої статі, вступив у третій шлюб з Елеонорою Магдалиною, принцесою Пфальц-Нейбурзькою з дому Вітельсбахів[22]. У цьому шлюбі народилися десять дітей, включаючи і два майбутніх імператора Йосип I і Карл VI[23].

Клавдію Феліціту поховали у Відні. Серце покійної імператриці вилучили і в спеціальній урні поклали в Імператорському склепі при церкві капуцинів, а її тіло поховали в церкви домініканців, де поруч з нею потім поховали і мати [6][24].