Клаус Шольц

Клаус Шольц (нім. Klaus Scholtz; 22 березня 1908, Магдебург — 1 травня 1987, Бад-Швартау) — німецький офіцер-підводник, фрегаттен-капітан крігсмаріне, капітан-цур-зее бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Клаус Шольц
нім. Klaus Scholtz
Народився 22 березня 1908(1908-03-22)[1]
Магдебург, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 1 травня 1987(1987-05-01) (79 років)
Бад-Швартау, Східний Гольштейн, Шлезвіґ-Гольштейн, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність підводник, солдат, Marineoffizier
Alma mater Військово-морська академія Мюрвікаd[2]
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна[1] і Громадянська війна в Іспанії
Військове звання Капітан-цур-зее
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Бронзовий Іспанський Хрест
Нагрудний знак підводника

Біографія

5 квітня 1927 року вступив на флот. Служив на торпедних катерах G-8, G-11 і «Ягуар». У квітні 1940 року переведений в підводний флот. 22 жовтня 1940 року призначений командиром підводного човна U-108 (Тип IX-B), на якому здійснив 8 походів (провівши в морі в цілому 361 день). У першому поході потопив 2 кораблі загальною водотоннажністю 8078 т. У другому поході 10 квітня 1941 року Шольцу вдалося потопити в Датській протоці британський торговий допоміжний крейсер «Раджпутана» водотоннажністю 16 444 т. Наступні 3 походи здійснив в Атлантику, де діяв проти конвоїв союзників. Брав участь в операції «Паукеншлаг» біля берегів США, під час якої потопив 5 кораблів водотоннажністю 20 082 т. Останні 2 походи здійснив в Карибське море. 14 жовтня 1942 року призначений командиром 12-ї флотилії в Бордо. У підпорядкуванні Шольца знаходились підводні човни дальнього радіусу дії, які проводили операції переважно в Південній Атлантиці та в Індійському океані. У серпні 1944 року більшість човнів флотилії було переведено у Фленсбург, а сама флотилія розформована. 26 серпня Шольц покинув Бордо, але 11 вересня був узятий в полон американськими військами в департаменті Луара. Всього за час бойових дій потопив 25 кораблів загальною водотоннажністю 128 190 т. В 1947 звільнений. У 1953-56 роках служив в Федеральній прикордонній службі ФРН, а потім перейшов у ВМС; командував різними військово-морськими базами (включаючи Кільську, Куксгафенську і Вільгельмсгафенську). В 1966 році вийшов у відставку.

Звання

Нагороди

Література
  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
  • Kurowski, F., Knight’s Cross Holders of the U-Boat Service, Schiffer Publishing Ltd., USA, 1995

Посилання

Примітки
  1. Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 213. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Klaus_Scholtz
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.