Климець
Климе́ць — село в Україні, у Сколівському районі Львівської області. Населення становить 342 особи. Орган місцевого самоврядування — Климецька сільська рада.[1]
село Климець | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район/міськрада | Сколівський район |
Рада | Климецька сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA46100090080057015 |
Основні дані | |
Засноване | 1565 |
Населення | 342 |
Площа | 1,28 км² |
Густота населення | 267,19 осіб/км² |
Поштовий індекс | 82650 |
Телефонний код | +380 3251 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°50′19″ пн. ш. 23°10′41″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
768 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 82650, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Климець |
Карта | |
Климець | |
Климець | |
Мапа | |
|
Географія
Через село тече річка Климчанка, права притока Стрию. На північно-західній стороні від села потік Кременянка впадає у Стрий.
Легенда про заснування села
Село знаходилося не на тому місці, де тепер. Його засновники оселилися в Жупанському потоці, кілька кілометрів на схід сонця. Воно якраз розлягалося в тому потоці, що сходив до другого села Жупани на клин. Дали тому селу ймення Клинець.
Розказували, що його заселяли Хром'яки, Гички, Салагани… Вони вирубували ліс, будували хати, робили на землі, пасли стада худоби, і з того жили.
Але одного разу сталося в них велике лихо: прийшла якась хороба, і люди мерли, як мухи. Думали, що всі перемруть. Лишився хіба один чоловік на ім'я Клим. Він то й став першим засідателем нового села. Від нього й рід розмножився, і село розбудувалося далеко геть від того першого поселення. Назвали село Климець на честь того чоловіка, що не дав пропасти усій громаді.
Історія
- 1843 року дідич Сможого Кароль Шейф фундував в Карлсдорфі поблизу Климця парафію РКЦ, яку 1861 року перенесли до Фелізенталю.[2]
- 1845 року маєток в селі купив граф Станіслав Марцін Скарбек — фундатор теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (Львів).[3]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 320 осіб, з яких 149 чоловіків та 171 жінка.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 328 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,71 % |
російська | 0,29 % |
Карлсдорф
За австрійських часів на західній околиці села було засновано німецьку колонію Карлсдорф (нім. Karlsdorf), що існувала до початку другої світової війни. Село перейменоване польською владою 24 травня 1939 року на Каролін (Karolin)[7]. Радянська влада вивезла німців до Вартеґау.
Пам'ятки
Бузок угорський — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
Примітки
- Климецька сільська рада. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- Smorze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 917. (пол.).— S. 917. (пол.)
- Barbara Lasocka. Skarbek Stanisław Marcin h. Abdank (1780—1848) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 1997.— t. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 23. (пол.)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- M.P. 1939 nr 118 poz. 279 Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 11 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiatach: dolińskim, kałuskim, styjskim i tłumackim w województwie stanisławowskim.
Джерела
- Klimiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 147. (пол.).— S. 147—148. (пол.)