Клубний чемпіонат світу з футболу 2000

Склад учасників формувався наступним чином: по одному представнику від кожної з шести конфедерацій, «Реал Мадрид» як переможець Міжконтинентального кубка 1998 року (таким чином цей турнір як би інтегрувався в клубний чемпіонат світу) і найкращий клуб країни-організатора.

Коли приймалося рішення про те, хто візьме участь у чемпіонаті як найкращий клуб Бразилії, ще не було ясно, як складеться хід боротьби в національній першості 1999 року, тому путівка була віддана чемпіону 1998 року «Корінтіанс». У грудні 1999 року він знову виграв чемпіонат, підтвердивши тим самим своє право на участь у клубному чемпіонаті світу. В підсумку «Корінтіанс» став і переможцем мундіалю.

Що стосується інших місць, то вони, як правило, віддавалися діючим переможцям кубків чемпіонів. Тільки Південна Америка чомусь вирішила делегувати клуб «Васко да Гама», який виграв Кубок Лібертадорес у 1998 році. «Палмейрас», який виграв цей турнір в 1999 році, з невідомих причин був позбавлений права взяти участь у чемпіонаті світу.

Океанія залишалася єдиним регіоном, де не проводився кубок чемпіонів. З метою визначення свого представника на світовому форумі Конфедерація футболу Океанії прийняла рішення провести перший розіграш Кубка чемпіонів Океанії у вересні-жовтні 1999 року на Фіджі. Організований нашвидкуруч турнір супроводжувався безліччю негараздів і скандалів. Всього за тиждень до його початку було змінено кількість учасників (з 8 до 9) і перекроєний весь календар. У фіналі австралійський «Саут-Мельбурн» без зусиль розправився з місцевим клубом «Наді». Єдиним суперником, з яким австралійцям довелося поборотися на шляху до фіналу, став клуб з Соломонових Островів «Малайта Іглз» (австралійці виграли 2:1 тільки за рахунок двох голів, забитих в останні п'ять хвилин матчу).

Оригінальне рішення ухвалила Азіатська конфедерація футболу. На чемпіонат світу поїхав не переможець кубка чемпіонів, а володар Суперкубка і Кубку кубків Азії «Аль-Наср». Велику роль в успіху «Аль-Насра» зіграв болгарський легіонер Христо Стоїчков, якого клуб за 200 тис. доларів орендував у 1998 році на два тижні. Футболісту належало взяти участь лише в трьох матчах: двох півфіналах і фіналі Кубка кубків. Але саме він забив переможний рік у ворота південнокорейського клубу «Самсунг Блювінгз» у фіналі. Спеціально для участі у чемпіонаті світу клуб хотів запросити Ромаріо, однак переговори не увінчалися успіхом, і бразильський футболіст взяв участь у змаганні в складі «Васко да Гами».

Обидва європейських клуби прибули до Бразилії не в найкращому стані. «Реал» показував в національному чемпіонаті надзвичайно погані результати. У результаті сталася зміна тренера: валлійця Джона Тошака змінив Вісенте Дель Боске, який приїхав на клубний чемпіонат світу в ролі виконувача обов'язків головного тренера. У своєму останньому матчі перед турніром «Реал» зазнав розгромної поразки від «Сарагоси» на своєму полі «Сантьяго Бернабеу» 1:5 вже при Дель Боске.

У 1999 році «Манчестер Юнайтед» виграв безліч турнірів. Для того, аби взяти участь у цьому змаганні команда відмовилася від боротьби за Кубок Англії, чим викликала невдоволення серед вболівальників, для яких національний трофей значив набагато більше. Це призвело до падіння популярності президента клубу Мартіна Едвардса та його подальшої відставки.

Поз.	Команда	І	В	Н	П	ГЗ	ДП	РГ	О
1	Корінтіанс	4	2	2	0	6	2	+4	8
2	Васко да Гама	4	3	1	0	7	2	+5	10
3	Некакса	4	1	2	1	6	5	+1	5
4	Реал Мадрид	4	2	2	0	9	6	+3	8
5	Манчестер Юнайтед	3	1	1	1	4	4	0	4
6	Аль-Наср	3	1	0	2	5	8	−3	3
7	Раджа	3	0	0	3	5	9	−4	0
8	Саут-Мельбурн	3	0	0	3	1	7	−6	0

Примітка: Матчі, що завершилися в додатковий час, вважаються як перемоги або поразки, тоді як матчі, що завершилися післяматчовими пенальті, вважаються як нічиї.