Коган Леонід Борисович

Леонід Коган зі скрипкою

Народився в Катеринославі (нині — Дніпро) 14 листопада 1924 року в сім'ї скрипаля-любителя, фотографа за професією. Хлопчик рано розкрив свої музичні здібності, і його сім'я переїхала до Москви. З десяти років навчався у класі Абрама Ямпольського, 1936 року вступив до нього у Московську Центральну музичну школу. У нього ж закінчив 1948 року Московську консерваторію, а 1953 — аспірантуру того самого закладу.

Дебют Когана на великій сцені відбувся 1941 року: він виступив з концертом Йоганнеса Брамса у Великій залі Московської консерваторії.

З 1944 року — соліст Московської філармонії. 1951 року здобув перемогу на конкурсі ім. королеви Єлизавети у Брюсселі. З наступного року і до кінця життя викладав у Московській консерваторії.

Помер 17 грудня 1982 року під час поїздки у потязі. Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.

Син Леоніда Когана Павло — диригент, художній керівник Московського державного академічного симфонічного оркестру.

Леонід Коган представляв так зване «романтично-віртуозне» крило радянської скрипкової школи. Іще з консерваторських років давав багато концертів, у тому числі — за кордоном. Репертуар скрипаля включав усю відому скрипкову музику, а також твори сучасників: свої концерти для скрипки з оркестром Когану присвятили Андре Жоліве, Арам Хачатурян, Тихон Хрєнников, Кара Караєв; Дмитро Шостакович починав писати для нього невтілений Третій концерт. Коган був неперевершеним виконавцем віртуозних скрипкових мініатюр і транскрипцій, у тому числі музики Нікколо Паганіні. Виступав Коган і у складі ансамблів, в тому числі в тріо з Мстиславом Ростроповичем та Емілем Гілельсом.

За спогадами людей, близьких Когану, для нього були характерні одержимість у роботі та безкомпромісна вимогливість до себе.[5]

Виконавець зобов'язаний намагатися зробити все від нього залежне, щоби публіка отримала багаті та різноманітні художні враження і пішла із зали з бажанням обов'язково відвідати наступний концерт

 — таким було творче кредо Когана.

Леонід Коган викладав у Московській консерваторії близько 30 років. Він виховав багато талановитих учнів, серед яких — Вікторія Муллова, Марина Яшвілі, Андрій Корсаков.

Компакт-диск «Леонід Коган. Останні записи» (Мелодія)

• 1951 — Переможець конкурсу ім. королеви Єлизавети в Брюсселі, Бельгія
• 1955 — Заслужений артист РРФСР
• 1964 — Народний артист РРФСР
• 1965 — Лауреат Ленінської премії
• 1966 — Народний артист СРСР

• У 1978 та 1982 роках був головою журі у номінації «скрипка» конкурсу Чайковського[6].

Пам'ятник на могилі Леоніда Когана на Новодівочому цвинтарі у Москві

Участь у фільмах, архівні кадри:

• «У святковий вечір» (1954, фільм-концерт)
• «Грає Леонід Коган» (1967, документальний)
• «Ніч у Мод» (1969, камео)
• «Скрипка Леоніда Когана» (1975, документальний фільм)
• «Нікколо Паганіні» (1982, камео)
• «Great Performances» (2000, TV Series, архівні кадри)
• «Леонід Коган. Неповторний» (2009, документальні кадри)

Композитор:

• «Фантазії на теми Дунаєвського» (1970, автор фантазій на теми І. Дунаєвського)

• Коган Леонід Борисович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 458.
• Леонід Коган виконує «Cantabile» Паганіні (відео)