Ростропович Мстислав Леопольдович

Мстисла́в Леопо́льдович Ростропо́вич (рос. Мстислав Леопольдович Ростропович; 27 березня 1927, Баку, Азербайджанська РСР, СРСР27 квітня 2007, Москва, РФ) — видатний радянський російський віолончеліст, диригент, Народний артист СРСР (1966), лауреат Сталінської (1951) і Ленінської (1964) премій СРСР, Державної премії РФ (1992). Відомий не тільки як музикант, але і як громадський діяч.

Ростропович Мстислав Леопольдович
Народився 27 березня 1927(1927-03-27)[1][2][…]
Баку, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Помер 27 квітня 2007(2007-04-27)[3][2][…] (80 років)
Москва, Росія[4]
·колоректальний рак
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність композитор, диригент, музичний педагог, віолончеліст, піаніст
Alma mater Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського і Російська академія музики імені Гнесіних
Вчителі Шостакович Дмитро Дмитрович і Шебалін Віссаріон Якович
Відомі учні Соня Відер-Атертонd, Жаклін Дю Пре і Олександр Тітовd
Знання мов російська[2]
Заклад Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Учасник німецько-радянська війна
Членство Американська академія мистецтв і наук і Баварська академія витончених мистецтвd
Роки активності з 1942
Жанр класична музика
Посада посол доброї волі ООН
Конфесія християнство
Батько Леопольд Ростроповичd
У шлюбі з Вишневська Галина Павлівна
Діти Олена Ростроповичd
Нагороди

Commander of the Order of Adolphe of Nassaud




Премія Принцеси Астурійськоїd (1997)

премія Чотирьох свобод - Свобода словаd

Praemium Imperiale (1993)

премія Леоні Соннінг (1981)

премія «Грамофон» за прижиттєві досягненняd (1997)

золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1970)

Міжнародна премія Каталоніїd (1992)

Лауреати премії Вольфа (2004)

почесний доктор Університету Лаваляd (1983)

почесний доктор Університету Хайфиd

почесний доктор Тель-Авівського університетуd

почесний доктор Гарвардського університетуd

премія Ернста Сіменса (1976)

почесний доктор музичного університету Шопенаd

IMDb ID 0744626
З дружиною Галиною Вишневською, 1965

Життєпис

Почав займатися музикою з раннього дитинства разом із батьками — його батько, Леопольд Вітольдович Ростропович (*1892—†1942), був відомим віолончелістом, а мати піаністкою.

У 16 років він поступив до московської консерваторії, де вивчав композицію у Сергія Прокоф'єва і Дмитра Шостаковича.

У 1945 завоював популярність як віолончеліст, вигравши золоту медаль на першому в СРСР конкурсі молодих музикантів. Завдяки міжнародним контрактам і турам Ростропович став відомим на Заході.

З 1974 він став одним із провідних диригентів Заходу.

Протягом 17 сезонів був беззмінним диригентом і художнім керівником Національного симфонічного оркестру в Вашингтоні, який під його керівництвом увійшов до числа найкращих оркестрів США. Крім того, Ростропович диригував оркестрами Берлінської філармонії, Бостонського Симфонічного Оркестру, Лондонського Симфонічного Оркестру і Лондонської Філармонії. Його останніми записами були Концерт Шнітке для віолончелі з оркестром № 2 і «Повернення в Росію» — унікальний документальний фільм про поїздку Ростроповича в Москву з Національним Симфонічним Оркестром в 1990.

Ростропович важко хворів: у лютому і в квітні 2007 йому зробили дві операції у зв'язку із злоякісною пухлиною печінки[5].

Помер в клініці в Москві 27 квітня 2007. Прощання з Ростроповичем відбулося 28 квітня в Великому залі Московської консерваторії.

Похований Ростропович на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Творчість

Репертуар був надзвичайно широким. Він став першим виконавцем 117 творів для віолончелі, здійснив 70 оркестрових прем'єр. Як камерний музикант виступав в ансамблі з Святославом Ріхтером, у тріо з Емілем Гілельсом і Леонідом Коганом, окрім того акомпанував на фортепіано своїй дружині — співачці Галині Вишневській.

За його власним визнанням, на формування його особистості величезний вплив мали три композитори Сергій Прокоф'єв, Дмитро Шостакович та Бенджамін Бріттен.

Близько 60 композиторів присвятили свої твори Ростроповичу, зокрема, крім вказаних вище, Арам Хачатурян, Оґюст Беріо, Альфред Шнітке, Леонард Бернстайн, Вітольд Лютославський, Кшиштоф Пендерецький, А. Дютийе, Б. Чайковський.

Благодійна діяльність

Відомий і своєю благодійною діяльністю: він був президентом «Благодійного фонду Вишневської-Ростроповича», що надає допомогу дитячим лікувальним установам РФ, а також одним із піклувальників Школи імені А. М. Горчакова, яку відродили в дусі і традиціях царськосільського ліцею.

Нагороди й звання

1959

Дійсний член Академії мистецтв Франції (входить до числа «Сорока безсмертних») (1987)

Почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук (1972)

Член Національної академії Санта-Чечілія (1971)

Член Шведської королівської музичної академії (1975)

Член Королівської академії музики Англії (1984)

Член-кореспондент Мюнхенської академії мистецтв (1981)

Почесний громадянин 28 міст та областей (Афіни, Токіо, Тель-Авів, Єрусалим, Ал-Бандрель, Мілан, Флоренція, Вільнюс, Тбілісі, Оренбург, Воронеж, Буенос-Айрес, Слов'янськ та інші)

Командор ордена мистецтв та літератури (Франція) 1975

Почесний орден Діамантової зірки (Тайвань) 1977

Орден Франціско Міранди 1-го класу (Венесуела) 1979

Офіцер Ордена Почесного легіону (1987-командор, 1998-великий офіцер, Франція)

Командор ордена Данеброг (Данія) 1983

Орден Сантьяго да Еспада (Португалія)

Орден Гейдара Алієва (Азербайджан) 2007

Нагорода Греммі (1970, 1977, 1980, 1983, 2003)

Премія Альберта Швейцера (1985)

Премія Вольфа (2004)

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.