Козакове

Козако́ве (у минулому — хутір Козака) — село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 232 осіб.

село Козакове
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада  Роздільнянський район
Громада Новоборисівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51140110080049346
Облікова картка Козакове 
Основні дані
Засноване 1900
Населення 232
Площа 0,48 км²
Густота населення 483,33 осіб/км²
Поштовий індекс 67153
Телефонний код +380 4859
Географічні дані
Географічні координати 47°03′23″ пн. ш. 30°04′17″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 145 м
Місцева влада
Адреса ради 67153, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Полішпакове, вул. Центральна, 5
Карта
Козакове
Козакове
Мапа

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].

Історія

Вперше на картах Російської імперії хутір Козакова з'являється в 70 рр 19 столітті.

Хутір виник на землях поміщика Брашевана і його синів. Всі православні були прихожанами Брашувановской Покровської церкви (1807 році побудованої).

Юридичні возаімоотношенія з поміщиком будувалися на оплату десятини від врожаю. Земля перебувала в оренді.

1865 році поряд з хутором проходить залізниця, таким чином роблячи використання земель навколо більш економічно вигідним і привертає німецьких колоністів, що надалі призводить до виникнення німецьких хуторів Байтельсбахера, Паідельшпак і Сутера

С 1923 року після організації Одеської губернії Козакова в ходить до складу Подколінскої сільрадм Цебриківського району.

З 1924 по 1928 в Козакова були переселени жителі Київської та Волинської губерній в складі 51 сiмей 222 чоловік

Станом на 1 вересня 1946 року село входило до складу Підколінської сільської Ради[2].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 263 особи, з яких 125 чоловіків та 138 жінок.[3]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 232 особи.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 87,07 %
молдовська 11,21 %
російська 1,72 %

Примітки
  1. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 25 липня 2020.
  2. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.

Джерела
  • Сборная таблица Военно-Топографической карты Российской империи (Ф.Ф Шуберт.3 версты в одном дюйме) Сьемка 1846—1863
  • Список населенных пунктов. Некоторые справчныя даныя по Тираспольскому уезду. Херсонской губерни. Одесса 1907

Лiтература

Посилення
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.