Колесов Едуард Олександрович
Едуард Олександрович Колесов (нар. 4 жовтня 1936, Київ, УРСР — пом. 7 квітня 2018[1], Київ) — радянський і український художник кіно і театру, графік. Член Національної спілки художників України (1971).
Едуард Колесов | |
---|---|
Ім'я при народженні | Едуард Олександрович Колесов |
Дата народження | 3 жовтня 1936 |
Місце народження | Київ, УРСР |
Дата смерті | 7 квітня 2018 (81 рік) |
Місце смерті | Київ, Україна |
Громадянство |
СРСР Україна |
Alma mater | Українська академія друкарства |
Професія | художник кіно і театру, графік |
Кар'єра | 1964—2006 |
IMDb | ID 0464046 |
Життєпис
Закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова (1964, педагог з фаху — В. Родін).
Співпрацював з щомісячними дитячими журналами «Малятко» і «Барвінок», видавництвами «Веселка», «Молодь», «Радянська школа», «Мистецтво», низкою театрів. З 1971 року — учасник міських, всеукраїнських, міжнародних художніх виставок.[2]
Працює в галузі кіно, театрального мистецтва, графіки.
Оформив ряд кінострічок і фільмів-спектаклей кіностудій «Київтелефільм» та «Укртелефільм».
Фільмографія
Художник-постановник:
- «Останній засіб королів» (1983, мінісеріал; реж. Віктор Кісін)
- «Запорожець за Дунаєм» (1986, фільм-опера; реж. Юрій Суярко)
- «Остання електричка» (1986, к\м, реж. Едуард Дмитрієв)
- «Капитанша» (1987, фільм-спектакль, реж. Борис Квашньов)
- «Поза межами болю» (1989, реж. Ярослав Лупій)
- «Буйна» (1990, реж. Віктор Василенко)
- «Вікно навпроти» (1991, реж. Едуард Дмитрієв)
- «Очима сатани» (1991, реж. Євген Солнцев)
- «Фатальні діаманти» (1992, реж. Борис Небіерідзе)[3]
- «Ну ти й відьма...» (1992, реж. Едуард Дмитрієв)
- «Людина з команди „Альфа“» (1992, реж. Борис Небіерідзе)
- «Пастка» (1993, 5 с., реж. Олег Бійма)
- «Злочин з багатьма невідомими» (1993, 7 с., реж. Олег Бійма)
- «Острів любові» (1995—1996, 10 с., реж. Олег Бійма)
Примітки
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.