Колиндяни

Зовнішні відеофайли
	Робоча поїздка у Чортківський район на YouTube // Прес-служба ТОДА. — 2016. — 11 липня.

село Колиндяни
Герб Колиндян	Прапор Колиндян
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район/міськрада	Чортківський
Громада	Колиндянська сільська громада
Облікова картка	Колиндяни
Основні дані
Засноване	1444
Населення	1652 (на 1.01.2018)[1]
Територія	0.333 км²
Густота населення	5282.28 осіб/км²
Поштовий індекс	48552
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д.
Водойми	Нічлава
Відстань до; районного центру	18 км
Найближча залізнична станція	Озеряни
Відстань до; залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	48552, c. Колиндяни
Карта
	Колиндяни
	Колиндяни
Мапа
	Колиндяни у Вікісховищі

Колиндя́ни — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Центр Колиндянської сільської ради та громади. До села приєднано хутори Дубина, За Рікою, Кругляки.

Географія

Розташування

Розташоване на берегах річки Нічлавки[2], басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село пролягли автошляхи Чортків–Борщів, Гусятин–Борщів.

Місцевості

Дубина — хутір, приєднаний до с. Колидняни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 8 жителів.
За рікою — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 16 жителів.
Кругляки — хутір, приєднаний до с. Колидняни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 6 жителів.[3]

Історія

Поблизу збереглися 2 давньоруські городища — «Вали Великі» і «Вали Малі». Одне з них, за книгою «Земля Тернопільська», добре збереглося і може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості.

Леґенди, записані від старожилів, свідчать, що приблизно від XII століття через село пролягав «вольний шлях Київський» із Галича до Києва. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом. Із тих далеких часів збереглась і назва вулиці — Завал.

Село відоме від 1444 року під назвою Райгород.

У XV столітті шляхтичі Стаменські спорудили замок, який у 1840 році перебудували на пізньокласичний палац, що складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох значно змодернізованих давніх веж у кутах.

1661 року село згадано у складі Подільського воєводства, згодом отримало статус містечка.

У 1786 році частина Колиндян зафіксована як містечко Райгород.

Наприкінці XVIII століття Райгород втратив міський статус.

Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Людвикові Городицькому^{[джерело?]}.

У селі в 1900 році — 1716 жителів, 1910—1872, 1921—1681, 1931—1776 жителів; у 1921 році — 312, 1931—329 дворів. За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 64 мешканці села:

Степан Барилюк (нар. 1912),
Мар'ян Беренда (нар. 1909),
Танас Білінський (нар. 1917),
Амброзій Боднар (нар. 1906),
Михайло Боднар (нар. 1902),
Владислав Вишневський (нар. 1920),
Микола Волощук (нар. 1909),
Микола Гаврилюк (нар. 1925),
Петро Гира (нар. 1915),
Микола Гоцалюк (нар. 1911),
Іван Григорчук (нар. 1922),
Антон Гуменюк (нар. 1909),
Іван Гуменюк (нар. 1911),
Іван Дзингель (нар. 1926)
Михайло Дзингель (нар. 1909),
Михайло Забіяка (нар. 1903),
Зенон Івашківський (нар. 1925).

В УПА воювали Григорій Грабець, Григорій Низкогуз, Антін Різник, Володимир Слободян («Гайдамака»), Дмитро Ткачук, Ольга Явна та інші жителі села.

1960-ті—1999 — діяв мішаний народний хор «Нічлава».

З 29 липня 2015 року центр Колиндянської сільської громади.[4]

Символіка

Затверджена 4 серпня 2017 р. рiшенням № 355 шістнадцятої сесії сільської ради сьомого скликання[5].

Герб

Автор — Ольга Огоренко.

Основою герба є геральдичний щит французької форми закруглений нижньою частиною зеленого кольору — символу життя. Корона з зубцями з листя, староданій хрест посередині корони — символ християнської віри, золотий колір символізує такі чесноти: вірність, чистоту, справедливість та милосердя. Дубове листя символізує могутність та довговічність, червона калина — символ України. Колоски символізують багатство, а кількість відповідає числу населених пунктів у громаді. Фортечна вежа підкреслює приналежність громади до Тернопільської області, а також відображає місцеві історичні укріплення на шляху ворожих набігів (Колиндянський замок — палац), синя смужка символізує головну річку — Нічлаву.

Прапор

Автор — Ольга Огоренко.

Прапор є прямокутним полотнищем в пропорції 90:60, що складається з двох горизонтальних смуг — синьої в рівному співвідношенні та всередині жовта смуга.

Синій колір — символізує щирість, вірність, відданість, честь, благородство, духовність, чисте небо та воду, бездоганність, молодість, і життєвий ріст та ще вказує на те, що громада розкинулась на берегах річки Нічлава.

Жовтий символізує знатність, могутність, багатство, а також християнські чесноти — віру, справедливість, милосердність та смиренність і те що землі нашої громади щедрі на врожаї. В центрі прапора розміщений герб громади.

Логотип

Логотип Колиндян

Автор — Оксана Кричковська.

Логотип громади вказує на назву нашої громади, та зображений ескіз Колиндянського замку-палацу.

Релігія

церква святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця (ПЦУ[6]; мурована; 1889),
церква святого Миколая (УГКЦ; мурована; 2009),
Католицький костел (поч. XX ст.).

Каплички

одна на місці будинку, де жив і працював Йосиф-Йосафат Білан.
дві на честь Незалежності України (1994 р., муровані).

Пам'ятки

У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них — черещатий «Межовий» (понад 360 років), діаметром 185 см, висотою 24 м.

Пам'ятники

Насипано символічну Могилу українським січовим стрільцям, яка знаходиться на території цвинтаря. Споруджено:

пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1971);
пам'ятник мученикові за віру о. Йосифу-Йосафатові Білану (1999; скульптор В. Садовник);
встановлено:
- 10 релігійних «фіґур»-хрестів;
- пам'ятний хрест Героям Небесної Сотні та всім борцям за вільну Україну (2016).

Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований в центрі села.

Виготовлений із каменю (2007 р.).[7]

Населення

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018
2497	2700	2407	2427	1245	1652[1]

Соціальна сфера

Наприкінці XIX–на початку XX ст. в селі були створені патріотичні організації і філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших. 1934 р. в Колиндянах відбувся страйк сільськогосподарських робітників.

До 2005 працював міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Зараз працює дитячий садочок «Дзвіночок» (завідувачка — О. А. Дуньчак), будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, ветамбулаторія, ПАП «Нічлава», ТзОВ «Техпродпостач», яке володіє торговою маркою "Колиндянські продукти"[8], ПТ «Юліта» та 7 торговельних закладів.

Облаштування дороги

У 2020 р. по центральних вулицях с. Колиндяни - через Церковну і Підлісну, встановили асфальт. Дорога веде до храму, кладовища і дитячого садка "Дзвіночок". Востаннє ремонтні роботи проводили 100 років тому. 1 листопада 2020 р. асфальтні роботи повністю завершили. [9]

Відомі люди

Народилися

Дмитро Білинський (1874—1941) — народний майстер художньої різьби по дереву.
Йосиф Білан — священик УГКЦ, василіянин, багаторічний в'язень комуністичних таборів.
Дмитро Білинський Джім Горман (справж. — С. Козак; ?—?) — спортсмен (силач).
Володимир Ковальчук (?) — громадський діяч, меценат у Франції.
Тарас Коземчук (нар. 1924) — громадсько- культурний діяч, кооператор.
Андрій Романович (нар. 1972) — спортсмен (волейбол), тренер.
Володимир Семчишин (нар. 1949) — дириґент.
Надія Семчишин (нар. 1950) — музикант, педагог.
Борис Цепін (нар. 1956) — майстер спорту СРСР з важкої атлетики.
Шемлей Йосип — український мовознавець.
Марія Шемлей (нар. 1934) — робітниця, громадська діячка.
Сильвестр Вінницький (або Винницький[10]) — український громадський діяч, керівник Бучацького повітового комітету УНДО, голова Бучацького «Повітового союзу кооператив» (ПСК)[11], голова Бучацьких повітових філій товариств «Сокіл», «Луг»[12], директор Бучацької філії Українського банку (Українбанку)[13], скарбник Бучацької повітової філії товариства «Просвіта»[14]; репресований (на спецпоселенні в Комі АССР перебував до 1961 р.[11]).
Казімеж Красіцький — польський дипломат.
Володимир Патола — поет, жуpналіст.
Віра Зелінська (1952—2012) — бандуристка, заслужена артистка України.
Марія Машталяр — заслужений вчитель України.
Тетяна Жовковська — директор коледжу Тернопільського національного економічного університету, кандидат економічних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін.
Лідія Семчишин — кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін Чортківського інституту підприємництва і бізнесу Тернопільського національного економічного університету.
Володимир Заліщук (нар. 1965) — український підприємець, громадський діяч, меценат, депутат.
Світлана Олександрівна Дячок (нар.1982) — учитеть-методист української мови та літератури, зарубіжної літератури, трудового навчання. Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України.

Дідичі

Корнель Городиський — посол Галицького сейму

Примітки

Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
http://ukrssr.com.ua/ternop/chortkivskiy/kolindyani-chortkivskiy-rayon-ternopilska-oblast/ Історія міст і сіл Української РСР
В. Уніят, М. Федечко. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 479. — ISBN 978-966-457-246-7.
ВВРУ, 2019, № 1, стор. 36
Рішення Колиндянської сільської ради від 4 серпня 2017 року № 355 «Про затвердження офіційної символіки територіальної об’єднаної громади Колиндянської сільської ради»
Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
Блаженко А. Смакота по-колиндянськи все ж з нами / А. Блажеко // Голос народу. — 2016. — № 50 (9 груд.) — С. 6. — (Новинар).
Перший асфальт за 100 років. У селі на Тернопільщині вклали дорогу. ternopil-future.com.ua (укр.). Процитовано 16 листопада 2020.
Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 920.
Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 584. — ISBN 978-966-528-297-6.
Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 282.
Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині… // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 284.
Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 264.

Джерела

Елькснін С., Уніят В. Колиндяни // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 137–138. — ISBN 966-528-199-2.
Погорецький В. Чортківщина. Історико-туристичний путівник. — Тернопіль: Астон, 2007. — С. 181. : іл. — ISBN 978-966-308-206-0

Уніят В., Федечко М. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 478—479. — ISBN 978-966-457-246-7.
Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 923.
Kolendziany, wś, pow. czotrkowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 262. (пол.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Нас.-1] Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року

[2] ttp://ukrssr.com.ua/ternop/chortkivskiy/kolindyani-chortkivskiy-rayon-ternopilska-oblast/ Історія міст і сіл Української РСР

[3] В. Уніят, М. Федечко. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 479. — ISBN 978-966-457-246-7.

[4] ВВРУ, 2019, № 1, стор. 36

[5] Рішення Колиндянської сільської ради від 4 серпня 2017 року № 355 «Про затвердження офіційної символіки територіальної об’єднаної громади Колиндянської сільської ради»

[6] Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.

[7] Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.

[8] Блаженко А. Смакота по-колиндянськи все ж з нами / А. Блажеко // Голос народу. — 2016. — № 50 (9 груд.) — С. 6. — (Новинар).

[9] Перший асфальт за 100 років. У селі на Тернопільщині вклали дорогу. ternopil-future.com.ua (укр.). Процитовано 16 листопада 2020.

[10] Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 920.

[Р84-11] Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 584. — ISBN 978-966-528-297-6.

[12] Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 282.

[13] Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині… // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 284.

[14] Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 264.