Колєсова Олена Федорівна
Колєсова Олена Федорівна (01 серпня 1920 – 11 вересня 1942) — розвідниця, командир диверсійної групи партизанського загону спеціального призначення (в/ч № 9903), Герой Радянського Союзу.
| Колєсова Олена Федорівна | |
|---|---|
| рос. Колесова Елена Федоровна | |
 | |
| Народилася |
1 серпня 1920 Q21851536?, Ярославський повіт (Російська імперія), Ярославська губернія, Російська СФРР |
| Померла |
11 вересня 1942 (22 роки) Видриця (Крупський район), Ухвальська сільська рада, Крупський район, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР ·загиблий у бою |
| Поховання | Крупки |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} СРСР |
| Діяльність | солдат |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Військове звання | молодший сержант |
| Нагороди |
    |
Із біографії
Народилася в селянській родині (село Колесово, Ярославська область).
1928 року переїхала до Москви, де проживала в родині тітки. Навчалась у школі №52 Фрунзенського району, яку закінчила в 1936 році.
1936 – 1939 рр. – навчання в 2-му Московському педагогічному училищі (сьогодні – Московський педагогічний державний університет).
З 1939 року працювала вчителем гімнастики у школі №47 Фрунзенського району, потім – старшою вожатою.
Роки Другої світової війни
1941 року, червень-жовтень - працювала на будівництві оборонних укріплень і допомагала у переселенні радянських громадян у західні райони. Закінчила курси санітарних дружинниць.
1941 року, жовтень – після невтішних спроб потрапити на фронт була прийнята у групу Спрогіса Артура Карловича, начальника штабу в/ч № 9903 розвідувального відділу штабу Західного фронту. Пройшла короткочасну підготовку.
28 жовтня 1941 року вперше з групою (чотири чоловіки та три жінки) опинилася в тилу ворога: мінування доріг, знищення зв’язку, руйнування комунікаційної інфраструктури та ведення розвідки в районі станцій Тучково, Дорохово, селища Стара Руза Руського району Московської області.
Січень 1942 року на території Калуської області (м. Сухиничі) загін, у якому була Колєсова, вступив у бій з ворожим десантом. Група виконала завдання й затримала ворога до підходу частин 10-ї армії. Усі учасники бою були нагороджені.
1942 року, березень - вступила до лав ВКП(б).
Травень, 1942 року - диверсійно-партизанська група з 12 дівчат під командуванням Олени Колєсовой була скинута на парашутах у Борисівському районі Мінської області. Почалися бойові дії: партизани підривали мости, пускали під укіс військові поїзди з технікою, нападали на поліцейські ділянки, влаштовували засідки, знищували зрадників.
За Олену Колєсову гитлеровці об'явили винагороду в 30 000 марок.
З 1 травня по 11 вересня 1942 року групою був знищений міст, 4 ворожих поїзди, 3 автомашини, розгромлено 6 ворожих гарнізонів.
11 вересня 1942 року розпочалась операція щодо знищення групою Колєсової німецького гарнізону. Операція пройшла успішно, але під час бою Олена була смертельно поранена. Похована в селищі Миговщина Крупського району Мінської області.
1954 року останки були перенесені до братської могили міста Крупки, де поховані її бойові подруги.
Нагороди
- Орден Червоного Прапора (1942)
- Орден Червоної Зірки (1942)
- Герой Радянського Союзу 1944 року (посмертно)
- Орден Леніна
Пам’ять
На будівлях школи, педагогічного училища встановлені меморіальні дошки, на місці смертельного поранення й першого поховання – пам’ятні знаки.
На могилі героїні, на подвір’ї школи №2 у Крупках, у селищі Мордвіново Ярославського району встановлені пам’ятники.
Іменем Олени Колєсової названі школа №2 у Крупках, вулиці - у селищі Зоричі Борисівського району, у містах Волгоград, Москва, Ярославль, приміський електропоїзд, що курсує Ярославським напрямком Московської залізниці.