Комишуваха (Попаснянський район)

Селище розташоване на річці Балка Комишуваха (лівій притоці Лугані, басейн Сіверського Дінця). Через селище проходить залізниця, станція Комишуваха.

На території села досліджені кургани з похованнями епохи бронзи та кімерійські (8 – 7 ст. до н.е.), а також кочівницькі (11 – 13 ст. н.е.) поховання.

Також між селами Комишуваха і Врубівка виявлені кургани давніх кочівників – скіфів та сарматів.

Ще 1892 року М. Ю. Брандербург розкопав скіфський курган за 6 км від села Комишуваха в урочищі Золотий рудник. У кургані виявили великий набір бронзових речей. Там знаходились два непарних злегка вигнутих псалії з трьома трубчастими  отворами та зі шляпками на кінцях, бронзова бляшанка з вушками та бронзовий ніж, який має типову для скіфських ножів форму – вигнута спинка переходить у тримач для рукоятки, а лезо відокремлене від тримача невеликим заокругленим виступом; також були знайдені плоскі кістяні кільця.

Ці кургани описані в кінці 19 століття І. Фелькнером, гірським інженером, головою Слов’яносербської земської управи: "Курганні насипи в основному обкладені  тесаним камінням, також знаходять кінської збруї та стріл, шаблі. Розташування курганів досить одноманітне, так вони в туман і вночі для подорожнього служать дороговказами, адже за ними зручно розрізнити, де схід, захід, північ, південь. На північ вони, зазвичай, бувають похилі, на південь – круті, зі сходу і заходу – менш круті та менш пологі. У цих курганах із часів кочівних народів вкопано по одній, дві і більше кам’яних статуй, яких називали бабами".

15 листопада 1753 року було сформовано гусарський Валаський поселений полк Р. Депрерадовича. На території району розташовувалися чотири роти полку Депрерадовича, в тому числі 7-ма рота, на р. Комишуваха, на території сучасного селища Комишуваха.

У 1754 році на р. Комишуваха засновано шанець 7-ої роти полку Р. Депрерадовича.

У 1764 році тут вже стояла 16-та рота Бахмутського гусарського полку, яку перемістили у 1770 році в шанець 15-ої роти.

На місці 16-ої роти на р. Комишуваха командувач Бахмутського гусарського полку генерал-майор Георгій Депрерадович утворив приватне поселення, яке за назвою річки найменували Комишувахою.

Загалом у власності поміщиків Депрерадовичів було 32,1 тис. десятин землі, придатної для обробітку, та 16,27 тис. десятин, непридатних для обробітку. Їм належало 2,313 тис. селян.

У 1775 році із села Комишуваха у Родіонівку (маєток «Старий Млин») переселили чимало кріпацьких родин генерала Родіона Депрерадовича та його сина, підполковника Івана Родіоновича, всього 652 жителі.

За даними на 1859 рік тут існувало три поселення:

• у панському селі Комишуваха Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 552 особи (283 чоловічої статі та 269 — жіночої), налічувалось 50 дворових господарств, існувала православна церква;
• Привільне (Привілля, Федорівка), панське село, над Комишувахою, 36 господ, 367 осіб;
• Миколаївка (Бабаївка), панське село, над Комишувахою, 22 господи, 145 осіб.[2].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Комишуваської волості, мешкало 726 осіб, налічувався 121 двір, існували православна церква, школа, лавка, відбувалось 3 ярмарки на рік[3]. За 9 верст від селища розташовувався постоялий двір, а за 11,5 верст — поштова станція.

Радянська влада встановлена ​​у січні 1918 року. У роки Великої Вітчизняної війни на фронтах боролися 126 жителів селища, 47 людей загинули у боях, 89 нагороджені орденами та медалями. На братській могилі воїнів, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни, встановлено пам'ятник.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 126 людей[4].

12 серпня 2014 року в ході збройного протистояння українських військових з озброєними прибічниками ЛНР останні були вибиті з селища[5]. 28 січня 2015-го загинув під час мінометного обстрілу вогневих позицій українських артилеристів під Комишувахою старший сержант 17-ї бригади Руслан Пономаренко.

В 1989 році кількість населення складала 3427 осіб.[6]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 2868 осіб, з них 83,16 % зазначили рідною українську мову, 16,74 % — російську, а 0,1 % — іншу[7].

В 2011 році кількість населення складала 2310 осіб.[8]

В 2012 році кількість населення складала 2272 осіб.[8]

В 2013 році кількість населення складала 2235 осіб.[8]

В 2017 році кількість населення складала 2143 осіб.[9]

В 2018 році кількість населення складала 2107 осіб.[9]

В 2019 році кількість населення складала 2058 осіб.[9]

Через селище проходить автомобільна дорога Артемівськ - Комишуваха - Попасна.[10]

В селі Комишуваха народився Герой Радянського Союзу Олександр Євлампієвич Вербицький (1917 - 1956) і Герой Соціалістичної Праці Панченко Олена Андріївна (1915 року народження).

• 
  Башта-1953
• 
  Комишуваха
• 
  гарман на вулиці
• 
  стара будівля
• 
  Дорадянські будинки залізничників
• 
  Храм Святого Георгия.
• 
  Могила Депрерадовича

• Історія міст і сіл Української РСР. Том Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 382
• Погода в селищі
• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Міста і села України. Луганщина.
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область.
• Сєвєродонецький район.